П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників третьої особи - приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі - Товариство) - Марчука А.В., Лиштви Ю.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Полтавської міської ради (далі - Рада) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області (далі - Інспекція), третя особа - Товариство, про визнання дій протиправними, скасування реєстрації декларації,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Рада звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії Інспекції з реєстрації декларації від 2 липня 2012 року № ПТ 08112108640 про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) по будівництву базової станції КНА POL REP, клас наслідків

СС-1, категорія складності І, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Репіна, будинок 14, неправомірними та скасувати реєстрацію декларації.

На обґрунтування позовних вимог Рада навела пункт 13 декларації, у якому зазначено, що згідно з пунктом 20 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 913/19651; далі - Перелік), об'єкт не потребує отримання містобудівних умов та обмежень. Разом з тим згідно з вимогами Переліку будівництво об'єктів стільникового зв'язку та їх зовнішніх інженерних мереж здійснюється за умови їх відповідності санітарним та будівельним нормам і правилам, архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури, з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови. Крім того, у графі 14 декларації не зазначено документа, що посвідчує право замовника на земельну ділянку. Договір оренди нерухомого майна від 1 червня 2012 року № 12/0792, укладений між Товариством і публічним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» (далі - договір оренди), на думку позивача, відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК) не є таким документом.

2 червня 2012 року Інспекція зареєструвала декларацію.

У розділі 13 «Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» декларації у стовпчику третьому «Орган, що видав містобудівні умови та обмеження» зазначено: «Не потребує згідно з пунктом 20 Переліку, яким затверджено «Перелік об'єктів будівництва, для будування яких містобудівні умови та обмеження не надаються».

Згідно з розділом 14 «Інформація про земельну ділянку» декларації документом, який посвідчує право замовника на земельну ділянку, є договір оренди.

Відповідно до умов договору оренди Товариство прийняло у строкове платне користування частину даху п'ятиповерхової будівлі, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Репіна, будинок 14, для розміщення контейнера з обладнанням і антенно-фідерних пристроїв площею 36 кв. метрів.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від

24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Інспекція під час реєстрації декларації діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Рада просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення Рада послалася на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 20 Переліку, статей 125, 126 ЗК, статті 31 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації», а також додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року (справа № К/800/16026/13, К/800/19461/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданому заявником для порівняння рішенні касаційний суд скасував декларацію про початок будівельних робіт, оскільки вона оформлена з порушенням пунктів 20, 21 Переліку, статей 125, 126 ЗК, а саме: без погодження відповідності об'єкта будівництва архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури, з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови, а також за відсутності документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розташоване здане за договором оренди нежитлове приміщення з покрівлею, для розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції стільникового зв'язку.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

У справах, що порівнюються, спір виник з приводу скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт у зв'язку з відсутністю погодження з органом містобудування та архітектури архітектурно-планувальних вимог з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови і договору оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет оренди, проте у справі, що розглядається, суд відмовив у скасуванні реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на орендованій частині даху п'ятиповерхової будівлі, на відміну від скасування аналогічної декларації про початок виконання будівельних робіт щодо відмінного від вказаного вище предмета оренди - нежитлового приміщення з покрівлею, фактичного розміщення базової станції стільникового зв'язку на залізобетонній опорі.

Таким чином, відмінність предметів оренди, щодо яких видавалися спірні декларації, дають підстави колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійти висновку, що правовідносини, які виникли у справі, яка надається для порівняння, і правовідносини між сторонами у справі, що розглядається, є різними, тому рішення, які порівнюються, ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами.

Питання встановлення обставин справи регулюється нормами процесуального права. За правилами чинного КАС Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності в застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 зазначеного Кодексу Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень у справах адміністративної юрисдикції є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Полтавської міської ради відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов