Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І.,

суддівБерднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар'єр» (далі - ТОВ), приватного акціонерного товариства «Сабарівський кар'єр» (далі - ПАТ) до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК, АМК відповідно) про скасування рішення,

встановила:

У вересні 2012 року ТОВ і ПАТ звернулися до суду з позовами до відділення АМК про скасування пунктів 1, 3, 5 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 27 червня 2012 року № 64-рш.

Вимоги мотивували тим, що оскаржене рішення ґрунтується на недоведених та неповно встановлених обставинах. В основу зазначеного рішення покладені припущення та домисли відділення АМК про схожість тендерних пропозицій за зовнішнім оформленням, структурою і змістом.

Суди встановили такі обставини справи.

ТОВ і ПАТ брали участь у відкритих торгах (тендері) із закупівлі щебеню, проведених у 2008-2010 роках відкритим акціонерним товариством «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - ВАТ), переможцем яких було визнано ТОВ.

На підставі інформації Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, наданої в повідомленні від 18 квітня 2011 року № 53/8-1379нт, про можливі порушення антимонопольного законодавства ТОВ і ПАТ під час процедури торгів (тендеру) із закупівлі щебеню для власних виробничих потреб, які проводило ВАТ в означені проміжки часу (дати розкриття тендерних пропозицій: 23 квітня 2008 року; 17 березня 2009 року; 21 червня 2010 року), адміністративна колегія відділення АМК розпочала розгляд справи № 04-26.20.1/43-12 і за її наслідками прийняла рішення від 27 червня 2012 року № 64-рш про порушення ТОВ і ПАТ законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів торгів із закупівлі щебеню.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 січня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 30 червня 2015 року скасував рішення судів першої й апеляційної інстанцій та постановив нове - про задоволення позовних вимог. У цьому рішенні суд, посилаючись на статтю 6, частину шосту статті 52 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ), дійшов висновку про брак доказів, які б вказували на антиконкурентну узгоджену поведінку ТОВ і ПАТ, а також на невмотивованість висновків оскарженого рішення відділення АМК. Послався також на те, що рішення про накладення стягнення прийняв орган АМК, який з огляду на розмір застосованого штрафу не мав повноважень на його прийняття.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, відділення АМК звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 2, 4, 157 КАС, статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статей 52, 60 Закону № 2210-ІІІ у подібних правовідносинах. На переконання заявника, суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми права, які встановлюють юрисдикційну підсудність спорів щодо рішень органів АМК, у зв'язку з чим просить їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у заяві робиться посилання на рішення Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України від 1 грудня 2009 року, 2 березня 2010 року, 27 листопада 2012 року, 2 квітня, 30 травня, 27 серпня, 25 грудня 2013 року, 30 вересня 2014 року, 29 січня, 5 лютого, 26 травня, 6, 14, 15 липня 2015 року (справи №№ К-16185/08, 14/282, 17/42/2012/5003, К/9991/76558/11, К/9991/5777/11, К/9991/53677/12, 923/161/13-г, 916/2092/14, К/9991/51857/12, 910/23041/14, 910/370/14, 908/51/14, К/9991/82105/12, К/9991/64312/12 відповідно). Зокрема, у рішеннях від 1 грудня 2009 року, 27 листопада 2012 року, 30 вересня 2014 року, 29 січня та 5 лютого 2015 року суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до положень статей 2, 4 КАС, статті 12 ГПК, пункту 4 частини другої статті 60 Закону № 2210-ІІІ розгляд справ щодо визнання незаконними та скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства.

У рішеннях від 2 березня 2010 року, 2 квітня, 30 травня, 27 серпня, 25 грудня 2013 року, 26 травня, 6, 14, 15 липня 2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про антиконкурентну узгодженість дій між суб'єктами господарювання щодо умов участі в торгах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За частинами першою, четвертою статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

У частині першій статті 60 Закону № 2210-III встановлено, що рішення органів АМК можуть повністю або частково оскаржуватися до господарського суду.

За пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК справи за заявами органів АМК підпадають під юрисдикцію господарських судів. Винятком з цього правила відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

З наведеного нормативного регулювання з огляду на фактичні обставини справи вбачається, що у справах про узгоджені дії спір про незаконність рішення АМК про накладення стягнення за порушення антимонопольного законодавства не може бути предметом судового розгляду за правилами КАС. Цей спір підвідомчий судам господарської юрисдикції.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суду України висловив раніше у своїй постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-688а15.

З огляду на те, що спір за позовами ТОВ і ПАТ суди неправильно розглянули за правилами адміністративного судочинства, всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС.

Керуючись статтями 241−243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палат в адміністративних справах і Судової палати в господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 13 січня 2015 року та постанову Вищого адміністративного суду України 30 червня 2015 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар'єр», приватного акціонерного товариства «Сабарівський кар'єр» про скасування рішення,

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.І. Гриців

Судді:І.С. БерднікА.А. Ємець

Т.Є. ЖайворонокП.І. Колесник

О.А. КороткихО.В. Кривенда

В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко

О.І. ПотильчакО.Б. Прокопенко

І.Л. СамсінО.О. Терлецький