Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,-

за участі представника ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві - Бубели А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_9 на дії та рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Любові Іванівни за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_9 звернулась до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи вимоги тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві) перебувало зведене виконавче провадження щодо примусового виконання: виконавчого листа від 13 грудня 2011 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_11 50 000 доларів США, що еквівалентно 398 785 грн; виконавчого листа від 2 червня 2011 року про стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 57 622 грн 57 коп. у рахунок сплати заборгованості за кредитним договором та судових витрат; виконавчого листа від 13 грудня 2011 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_11 100 000 доларів США, що еквівалентно 794 350 грн, у рахунок сплати боргу. Державним виконавцем перевірено наявність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, і встановлено, що боржнику на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 2 липня 1995 року належить квартира АДРЕСА_1, будь-яке інше майно відсутнє. 13 лютого 2012 року державним виконавцем проведено опис зазначеного майна й накладено на нього арешт. Після вилучення квартиру передано на реалізацію. Однак майно реалізоване не було, оскільки прилюдні торги тричі не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців. Державним виконавцем запропоновано стягувачам залишити за собою нереалізоване майно. ОСОБА_11 виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно та вніс на депозитний рахунок ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві кошти в сумі 48 944 грн, що складає різницю між початковою вартістю нереалізованого майна й сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь. 24 жовтня 2012 року державним виконавцем складено акт передачі квартири стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно з яким квартиру АДРЕСА_1 передано ОСОБА_11 у рахунок погашення боргу. Державним виконавцем винесено постанову від 24 жовтня 2012 року про передання ОСОБА_11 нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника. 16 листопада 2012 року державним виконавцем винесено дві постанови про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання: виконавчого листа від 13 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 50 000 доларів США, що еквівалентно 398 785 грн; виконавчого листа від 13 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 100 000 доларів США у рахунок сплати боргу та судових витрат. 21 грудня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 2 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 57 622 грн 57 коп. у рахунок сплати заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

ОСОБА_9 зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про відкриття виконавчих проваджень, державний виконавець не мав права звертати стягнення на квартиру, оскільки існувало інше майно, на яке можна було звернути стягнення, до того ж акт опису і арешту майна не підписаний понятими. Також її належним чином не було повідомлено про проведення оцінки майна, постанова ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про призначення експерта їй не надсилалась, а вартість квартири встановлено нижчою, ніж квартира коштує дійсно. Крім того, виконавче провадження щодо стягнення з неї на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не підлягало виконанню, оскільки судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист від 2 червня 2011 року, було оскаржене в апеляційному, а потім і в касаційному порядках.

ОСОБА_9 просила задовольнити її скаргу та визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. у частині неналежного вчинення виконавчих дій, направлених на повідомлення її про відкриття виконавчих проваджень, бездіяльності стосовно встановлення її майна як боржника та з приводу встановлення її місця знаходження; дій головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. з приводу складання акта опису й арешту майна за зведеним виконавчим провадженням, а також просила: зобов'язати ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві скасувати акт опису й арешту майна за зведеним виконавчим провадженням, визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо складання акта за зведеним виконавчим провадженням з приводу передачі квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_11 та зобов'язати ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві скасувати зазначений акт; визнати неправомірними рішення головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень; зобов'язати скасувати зазначені постанови про закінчення виконавчого провадження; визнати незаконними дії й рішення головного державного виконавця, які порушують її законні права з моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження за зведеним виконавчим провадженням, та надати додатковий термін для виконання рішення судів у добровільному порядку щодо погашення заборгованості; визнати неправомірними рішення головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. щодо винесення всіх постанов про передачу квартири стягувачу ОСОБА_11 та виправити помилки в акті передачі квартири стягувачу за зведеним виконавчим провадженням, затверджених начальником ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, та зобов'язати ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві скасувати зазначені постанови.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 4 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року, скаргу ОСОБА_9 у частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця щодо неналежного вчинення виконавчих дій, направлених на повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень, визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо встановлення всього майна боржника, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим провадженням, а також щодо встановлення місця знаходження самого боржника та визнання незаконними дій державного виконавця щодо складання акта опису й арешту майна та зобов'язання скасувати зазначений акт залишено без розгляду. У задоволенні скарги ОСОБА_9 у частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця щодо складання акта за зведеним виконавчим провадженням з приводу передачі квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу стягувачу, його скасування, визнання неправомірними рішення державного виконавця щодо винесення всіх постанов про передачу квартири стягувачу ОСОБА_11 та виправлення помилок у акті передачі квартири стягувачу за зведеним виконавчим провадженням, їх скасування, визнання неправомірними рішень щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, їх скасування, визнання неправомірними та скасування всіх інших дій і рішень державного виконавця з моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 4 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року залишено без змін.

У вересні 2014 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_9 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 11, 25, 31, 49, 52 Закону України "Про виконавче провадження", унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року та ухвалити нове судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 17 червня 2011 року головним державним виконавцем ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_9 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості та судових витрат у сумі 57 622 грн. 57 коп. (а.с. 9‒10 т. 1).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 30 січня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 100 000 доларів, що еквівалентно 794 350 грн, та 1 820 грн судових витрат (а.с. 11а т.1).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. від 30 січня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 50 000 доларів, що еквівалентно 398 785 грн (а.с. 13‒14 т. 1).

У зв'язку з неможливістю здійснити реалізацію спірної квартири та на підставі заяви стягувача квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_9, передана в рахунок погашення боргу ОСОБА_11 за актом державного виконавця від 24 жовтня 2012 року про передачу спірної квартири стягувачу в рахунок погашення боргу.

Залишаючи без розгляду вимоги ОСОБА_9 про визнання незаконними дій державного виконавця в частині неналежного вчинення виконавчих дій, направлених на повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень, про визнання незаконною бездіяльності щодо встановлення всього майна боржника, на яке можливо було звернути стягнення за вказаним виконавчим провадженням, а також щодо встановлення місця знаходження самого боржника, про визнання незаконними дій щодо складання акта опису майна та зобов'язання його скасувати, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_9 була обізнана про прийняття державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень та вчинення відповідних виконавчих дій з дня ознайомлення її представника з матеріалами зведеного виконавчого провадження, тому заявницею пропущено встановлений частиною першою статті 385 ЦПК України десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску такого строку заявниця не надала.

Відмовляючи ОСОБА_9 у задоволенні її скарги щодо визнання незаконними дій державного виконавця стосовно складання акта за зведеним виконавчим провадженням з приводу передачі квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу стягувачу, його скасування, визнання неправомірними рішень державного виконавця щодо винесення усіх постанов про передачу квартири стягувачу та виправлення помилок в акті передачі квартири стягувачу за зведеним виконавчим провадженням, їх скасування, визнання неправомірними рішень щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, їх скасування, визнання неправомірними та скасування всіх інших дій і рішень державного виконавця, які порушують законні права скаржника з моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у діях та рішеннях державного виконавця порушень вимог закону, а саме статей 11, 31, 47, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_9 і залишаючи без змін ухвали судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскаржувані заявницею судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх постановленні й переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

ОСОБА_9 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Для прикладу заявниця надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року, від 28 серпня 2014 року, від 10 вересня 2014 року й від 11 вересня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року, які постановлені у справах за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених 27 серпня 2014 року та 28 серпня 2014 року, наданих заявницею для порівняння, суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що положеннями статей 52, 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певну черговість звернення стягнення на майно боржника. Зокрема, звернення стягнення на будинок, квартиру та інше нерухоме майно фізичної особи провадиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому державний виконавець зобов'язаний в повній мірі перевірити належність боржнику іншого майна й коштів, крім нерухомого, тобто встановити все майно боржника, на яке можна звернути стягнення.

Переглядаючи судові рішення щодо визнання рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення, суд касаційної інстанції, в ухвалах від 10 вересня 2014 року та від 11 вересня 2014 року, зазначив, що скарги на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення підлягають розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства згідно із частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". Копія постанови про відкриття виконавчого провадження повинна надсилатися боржнику в строк, визначений в частині п'ятій статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

У рішенні, яке переглядається, установлено, що ОСОБА_9 пропущено десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення в частині неналежного вчинення виконавчих дій, направлених на повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень; визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо встановлення всього майна боржника, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим провадженням, а також щодо встановлення місця знаходження боржника; визнання незаконними дій державного виконавця щодо складання акта опису майна та зобов'язання скасувати зазначений акт. У частині вимог ОСОБА_9 про визнання незаконними дій державного виконавця щодо складання акта за зведеним виконавчим провадженням з приводу передачі квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу стягувачу, його скасування, визнання неправомірними рішень державного виконавця щодо винесення всіх постанов про передачу квартири стягувачу ОСОБА_11 та виправлення помилок у акті передачі квартири стягувачу за зведеним виконавчим провадженням, їх скасування, визнання неправомірними рішень щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, їх скасування, визнання неправомірними та скасування всіх інших дій і рішень державного виконавця з моменту винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень, судом установлено, що дії державного виконавця щодо вчинення ним заходів для розшуку майна боржника та місця реєстрації боржника, повідомлення сторін виконавчого провадження про такі заходи, а також передання нерухомого майна стягувачу відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, судами встановлені різні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не встановлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки така постанова не є рішенням касаційного суду, а прийнята за результатами розгляду скарги про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_9 і скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої

статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор'єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко