Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новтехпром» (далі - Товариство) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 грудня 2011 року №№ 000701800, 000711800.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 5 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року, позов задовольнив у повному обсязі: скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про реальність вчинення господарських операцій між Товариством та його контрагентами, що підтверджується копіями накладних та інших первинних документів, які відповідають положенням статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), пунктам 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704). Всі податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних позивачем. При цьому, як убачається з акта перевірки Товариства, висновки ДПІ ґрунтуються на фактах, встановлених, зокрема, в актах перевірки контрагентів позивача, а рішеннями Харківського окружного адміністративного суду (від 5 жовтня 2011 року у справі № 12305/11/2070, від 27 жовтня 2011 року у справі № 12391/11/2070), які залишені без змін Харківським апеляційним адміністративним судом, задоволено позови контрагентів позивача, а саме приватного підприємства «Сапсан» і товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопласт Україна», про скасування наказів та визнання дій щодо проведення перевірок цих контрагентів протиправними. Також позивач надав докази подальшого використання товарів (видаткові накладні, акти списання).

Вищий адміністративний суд України постановою від 8 квітня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Товариство з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2015 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додало копії постанови Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року та ухвал цього ж суду від 25 червня 2015 року (№№ К/800/40814/13; К/9991/30932/12, К/9991/9493/12 відповідно), які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК, частини третьої статті 8 Закону № 996-XIV.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень, оскільки, зокрема, керівники усіх постачальників не підписували первинних документів від імені очолюваних ними юридичних осіб (що засвідчено й висновками спеціалістів) та заперечували свою причетність до їх реєстрації та господарської діяльності. Цих обставин, за висновком суду касаційної інстанції, суди не врахували.

У рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачі правомірно сформували податковий кредит з огляду на наявність у них первинних документів, оформлених належним чином, та реальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяв.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Новтехпром» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.В. Кривенко П.В. Панталієнко М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко І.Л. Самсін