Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - Територіальне управління, ДСА відповідно), ДСА, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління ДКСУ в Хмельницькій області, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії Територіального управління щодо нарахування і виплати заробітної плати та матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства; стягнути з Територіального управління заборгованість по заробітній платі та матеріальній допомозі за червень-грудень 2005 року в сумі 46 500 грн 28 коп.; зобов'язати нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 1 липня 2005 року по день ухвалення рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року посадові оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-ХІІ).

Суди встановили, що позивач з 15 серпня 2003 року по 4 січня 2011 року працювала на посаді судді Нетішинського міського суду Хмельницької області.

Кабінет Міністрів України 30 червня 2005 року прийняв постанови № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (далі - постанова № 513) та № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» (далі - постанова № 514), якими з 1 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Верховного Суду України.

3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів» (далі - постанова № 865), якою затвердив схеми посадових окладів керівників та суддів, зокрема, місцевих судів. При цьому надав цій постанові чинності не з 1 червня 2005 року, а з 1 січня 2006 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з ДСА та зобов'язав ДКСУ провести видатки з Державного бюджету України, передбачені ДСА на користь ОСОБА_9 у сумі46 500 грн 28 коп. заборгованості по заробітній платі.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частиною другою статті 44 Закону № 2862-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1>, чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Постановами №№ 513 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_01/pravo1/KP050513.html?pravo=1>та 514 підвищені оклади, зокрема, Голові Верховного Суду України.

Проте посадові оклади суддів приведено у відповідність із вимогами частини другої статті 44 Закону № 2862-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1>постановою № 865 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_01/pravo1/KP050865.html?pravo=1>, якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, а відповідно до пункту 5 зазначеної постанови вона набула чинності з 1 січня 2006 року.

Таким чином, з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону № 2862-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1>.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 березня 2015 року рішення суддів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати з огляду на те, що Кабінет Міністрів України з 1 червня 2005 року Голові та заступникам Голови Верховного Суду України, а з 1 січня 2006 року - усім іншим суддям судів загальної юрисдикції не просто підвищив посадові оклади, а змінив систему і порядок оплати праці суддів.

Пунктом 5 постанови № 865 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності указами Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статями 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацом першим статті 1 Указу Президента від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.

Тобто нові посадові оклади суддям можуть бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначеними указами Президента України в частині оплати праці суддів.

Не погоджуючись з рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_9 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій, посилаючись на неоднакове застосування статті 44 Закону 2862-XII та постанови № 865, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 4 березня та 7 квітня 2015 року (№№ К/800/17562/14, К/800/31543/13 відповідно), у яких цей суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що постановами №№ 513 та 514 підвищено посадові оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України, з 1 червня 2005 року Кабінет Міністрів України повинен був привести посадові оклади суддів у відповідність із встановленим частиною другою статті 44 Закону № 2862-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1>співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви позивача слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Постановами №№ 513 та 514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Постановою № 865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (була чиною на час виникнення спірних відносин), якою, зокрема, пункт 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону № 2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-XII, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах №№ 513, 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

За таких обставин та з урахуванням наведеного, оскільки висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький