Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю прокурора Баклан Н.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Служби автомобільних доріг в Луганській області (далі - Служба) до Державної фінансової інспекції в Луганській області (далі - Інспекція), за участю прокуратури Луганської області, про визнання незаконною та скасування вимоги,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2014 року, яка надійшла до Луганського окружного адміністративного суду 27 квітня 2015 року, витребував з Луганського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 2а/1270/9869/2012 за позовом Служби до Інспекції, за участю прокуратури Луганської області, про визнання незаконною та скасування вимоги.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 квітня 2015 року відкрив провадження з приводу відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі № 2а/1270/9869/2012.

Ухвалою від 3 червня 2015 року Луганський окружний адміністративний суд відновив втрачене провадження в адміністративній справі № 2а/1270/9869/2012 в частині: ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року щодо залишення позовної заяви Служби до Інспекції про визнання незаконною та скасування вимоги без руху; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2013 року щодо залишення клопотання про забезпечення позову Служби до Інспекції про визнання незаконною та скасування вимоги без руху; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року про відмову у задоволенні клопотання Служби про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Служби до Інспекції про визнання незаконною та скасування вимоги за необґрунтованістю; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року про призначення у справі комплексної судової експертизи; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року про призначення у справі № 2а/1270/9869/2012 додаткової комплексної судової експертизи; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року про призначення до розгляду питання про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року про зупинення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року про поновлення провадження у справі № 2а/1270/9869/2012; постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року; апеляційної скарги Інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року; ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року про залишення без змін постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 2а/1270/9869/2012.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2016 року за результатами вивчення частково відновленого втраченого провадження з огляду на недостатність зібраних матеріалів провадження за касаційною скаргою Інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року закрив.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Генеральна прокуратура України звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права заявник послався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року, 2 березня, 20 та 26 квітня 2016 року (№№ К/800/17415/14, К/9991/38662/12, К/800/25082/13, К/9991/25588/12 відповідно), в яких касаційний розгляд відбувався за відновленими провадженнями в адміністративних справах.

Заслухавши пояснення прокурора Баклан Н.Ю., перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Статтею 273 КАС визначено можливість відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення, або в якій провадження закрито.

За статтею 275 цього Кодексу заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 279 КАС у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з частиною другою статті 228 КАС суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів відновленого втраченого судового провадження і з цієї причини закрив провадження за касаційною скаргою.

Нормативний підхід до розуміння наведених норм процесуального права в їх взаємозв'язку у контексті обставин справи дає підстави для такого висновку.

Рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині приймається в порядку окремого особливого судового провадження, встановленого розділом VII КАС. Прийняття цього рішення за підсудністю відноситься до повноважень суду, який ухвалив рішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 279 КАС саме цей суд вправі закрити розгляд заяви про відновлення провадження у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження та роз'яснити особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

На стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі статті 279 КАС з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи до цього суду для подальшого касаційного розгляду справи за касаційною скаргою.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року скасувати, а справу за позовом Служби автомобільних доріг в Луганській області до Державної фінансової інспекції в Луганській області, за участю прокуратури Луганської області, про визнання незаконною та скасування вимоги передати до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою відповідача.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Ф. Волков

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін