ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо нарахування йому пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі − постанова № 393), відповідно до якої розмір грошового забезпечення при призначенні пенсії було розраховано за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної йому пенсії з урахуванням частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі − Закон № 2262-ХІІ) починаючи з 1 лютого 2011 року.

Ковпаківський районний суд м. Сум постановою від 15 вересня 2011 року позов задовольнив: зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої пенсії з 1 лютого 2011 року.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2012 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 вересня 2013 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі.

При цьому касаційний суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ просить скасувати рішення суду касаційної інстанції з направленням справи на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2013 року (К/9991/17758/12), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 постанови № 393.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішенні, наданому управлінням ПФУ на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України послався на те, що постанова № 393 не суперечить положенням статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь-який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, виходив із того, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп\2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто на 31 липня 2010 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам чинного на час призначення пенсії ОСОБА_4 законодавства України.

Висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, висловленій, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня та 12 лютого 2013 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12 відповідно).

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький