Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення коштів за договором позики за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення коштів за договором позики.

Зазначав, що 16 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_8 було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав відповідачу грошові кошти. Факт укладення договору позики підтверджується наданою боржником розпискою.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 взятих на себе зобов'язань щодо повернення боргу не виконав, ОСОБА_7 просив стягнути з відповідача борг у розмірі 210 тис. доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день звернення до суду становив 1 млн 678 тис. 530 грн.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено: стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 борг у розмірі 210 тис. доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення на становить 1 678 530 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року вказане заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року залишено без змін.

У поданій заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року ОСОБА_7 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення його позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1046, 1047 та 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_7 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року, 22 травня 2013 року, 30 травня 2013 року, 9 жовтня 2013 року, 19 червня 2014 року та 5 листопада 2014 року.

ОСОБА_7 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів в борг і містить умови про їх повернення. Оскільки з тексту наданої ОСОБА_8 16 листопада 2007 року розписки вбачається лише те, що відповідач отримав грошові кошти, а умова щодо обов'язку їх повернення ОСОБА_7 відсутня, то спірна розписка не є доказом укладення сторонами договору позики.

На відміну від висновків, які містяться в судовому рішенні у справі, яка переглядається, в ухвалах, на які посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України, висновки суду ґрунтуються на тому, що між сторонами у справах було укладено саме договір позики, оскільки з розписок убачалось підтвердження отримання відповідачами грошових коштів, умови їх надання та обов'язок повернення.

Отже, у справі, яка переглядається, та у справах, на рішення в яких посилається заявник на обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України.

За таких обставин, які вказують на те, що наведені заявником судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. ЯремаСудді: Л.І. Григор'єва Л.І. ОхрімчукВ.І. Гуменюк Я.М. РоманюкН.П. Лященко