Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області (далі - управління ДАІ УМВС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації транспортного засобу MERCEDES-BENZ S430, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію вказаного автомобіля та видати відповідне свідоцтво.

Позов обґрунтував тим, що УМВС безпідставно відмовило йому у реєстрації транспортного засобу, оскільки позивач подав для реєстрації всі передбачені чинним законодавством документи та здійснив усі необхідні платежі. Крім того, правила, що встановлені пунктом 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), на який відповідач посилався у листі про відмову в реєстрації транспортного засобу, встановлює порядок скасування державної реєстрації транспортних засобів, а не порядок відмови в реєстрації транспортних засобів, який регулюється пунктом 8 зазначеного Порядку.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 8 серпня

2012 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня

2014 року, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України,

ОСОБА_11 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування пункту 8 та абзацу третього пункту 40 Порядку у подібних відносинах.

На обґрунтування заяви додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року (№ К/9991/76032/12) у справі за позовом фізичної особи до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Вишгородського реєстраційно-екзаменаційного відділу Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, яка, на його думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2014 року допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України виходив із того, що в доданій до заяви ОСОБА_11 копії судового рішення по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт 8 та абзац третій пункту 40 Порядку.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_11 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від

17 вересня 2014 року.

Так, у судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із встановлених судами фактів про те, що автомобіль, з приводу якого виник спір, пройшов митне оформлення, а обставини, які викликали б сумніви в правомірності первинної державної реєстрації транспортного засобу та інформації стосовно незаконного ввезення транспортного засобу на територію України, в тому числі фактів фальсифікації чи підроблення документів, відсутні. Таким чином, на думку суду, підстав для скасування державної реєстрації транспортного засобу немає.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновком апеляційного суду про правомірність рішення відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації транспортного засобу виходячи з того, що митне оформлення автомобіля не проводилося, мало місце несанкціоноване внесення до інтегрованого національного банку даних про транспортні засоби інформації про реєстрацію автомобіля, останній був зареєстрований на території України на підставі сфальсифікованих документів і перебуває в розшуку.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додане на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_11 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький