Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю ОСОБА_8, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати дії управління ПФУ щодо проведення перерахунку пенсії та зменшення розміру пенсії протиправними; зобов'язати відповідача провести доплату різниці сплаченої їй пенсії з травня 2014 року до встановленого раніше розміру та виплачувати пенсію в повному розмірі.

На обґрунтування позову ОСОБА_8 зазначила, що вона одержує пенсію за віком у розмірі 5328 грн, але у попередні місяці їй виплачувалась пенсія в розмірі 7828 грн, тобто розмір пенсійних виплат з невідомих причин значно зменшено.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_8, 1933 року народження, є учасником Великої Вітчизняної війни, заслуженим економістом України, нагороджена державними нагородами, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Продовжуючи працювати після попереднього перерахунку пенсії, 5 січня 2011 року ОСОБА_8 подала до управління ПФУ заяву про перерахунок їй пенсії за віком «по стажу, якщо вигідно - по заробітній платі».

Відповідно до розпорядження від 8 лютого 2011 року № 136873 управління ПФУ перерахувало позивачу пенсію з 1 січня 2011 року по стажу за новою формулою (з урахуванням доплат за особливі заслуги перед Україною та інших доплат) у сумі 5056 грн 22 коп. і виплачувало її до січня 2012 року.

При опрацюванні пенсійної справи ОСОБА_8, не врахувавши, що строк чергового перерахунку не настав, без відповідної заяви розпорядженням від 25 січня 2012 року № 136873 управління ПФУ помилково здійснило перерахунок за показником середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік, що призвело до збільшення розміру пенсії до суми 7519 грн 92 коп.

Подільський районний суд міста Києва постановою від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, у задовленні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 липня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на зазначені судові рішення на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_8 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 40, 42 Закону № 1058-IV. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, постанову Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року скасувати і прийняти нове рішення - про задоволення позову.

На обґрунтування заяви ОСОБА_8 додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року (№ К/9991/51486/12), 16 січня 2014 року (№ К/9991/16283/12), 26 лютого 2014 року (№№ К/9991/76978/12, К/9991/70853/12), 26 березня 2014 року (№ К/9991/71209/12), 3 квітня 2014 року (№ К/9991/95176/11), які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і суд касаційної інстанції, дійшли висновку про те, що показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії.

Таким чином, правових підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2010 рік, немає. Показники середньої заробітної плати у галузях економіки застосовуються виключно для призначення пенсії, його застосування для перерахунку пенсії є безпідставним.

Враховуючи норми статей 40, 42 Закону № 1058-IV та зважаючи на те, що пенсіонер має право вибрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ допустило помилку, здійснивши позивачу перерахунок пенсії з 1 січня 2012 року відповідно до розпорядження від 25 січня 2012 року, не врахувавши, що строк чергового перерахунку не настав, без відповідної заяви, при цьому застосував показник середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік, що призвело до збільшення розміру пенсії до 7519 грн 92 коп.

Виявивши помилку, управління ПФУ розпорядженням від 17 квітня 2014 року пенсійну справу позивача привело у відповідність із вимогами чинного законодавства, визначило правильний розмір пенсії в сумі 5342 грн 84 коп. починаючи з 1 травня 2014 року.

Натомість у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року (№ К/9991/51486/12), 16 січня 2014 року (№ К/9991/16283/12), 26 лютого 2014 року (№№ К/9991/76978/12, К/9991/70853/12), 26 березня 2014 року (№ К/9991/71209/12) цей суд вирішував питання щодо відмови органу ПФУ у перерахунку пенсії позивачам у зв'язку з відсутністю у них двох років страхового стажу, що зумовлено несплатою підприємствами страхових внесків за певні періоди, і дійшов висновку, що при вирішенні таких адміністративних спорів підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, чинні на час звернення позивачів із заявою про перерахунок пенсії.

В ухвалі від 3 квітня 2014 року (№ К/9991/95176/11) суд касаційної інстанції вирішував питання про перерахунок коефіцієнта заробітної плати позивача згідно з вимогами статті 40 Закону № 1058-IV, де орган ПФУ відмовив позивачу в перерахунку коефіцієнта заробітної плати, виключивши при розрахунку зазначеного коефіцієнта заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії за період страхового стажу з 1 січня 2005 року по 1 грудня 2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.О. Терлецький