Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю:

позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх представника ОСОБА_10,

представників:

відповідача - Адміністрації Президента України - Гуцала Д.С.,

третьої особи - Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) - Станецької О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_8 до Президента України, третя особа - КМУ, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

31 грудня 2015 року позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просили:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у незастосуванні заходів для забезпечення виконання у належний строк з боку КМУ своїх обов'язків відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 10, пункту 6 частини четвертої статті 20 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі − Закон № 1706-VІІ) щодо розроблення та затвердження в установленому порядку комплексної державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі − АТО) в інші регіони України, зокрема, вжити заходів із вирішення питань щодо тимчасового розміщення, працевлаштування, медичної допомоги, протиепідемічних заходів, розробки та внесення змін до нормативно-правових актів стосовно спрощення процедури переоформлення документів і отримання соціальних виплат для цієї категорії громадян, а також у нездійсненні Президентом України своїх повноважень щодо притягнення КМУ до відповідальності за тривале і безпідставне невиконання своїх повноважень щодо захисту і відновлення прав внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), зокрема позивачів (відповідно до статей 106 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 113 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825760/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>);

- зобов'язати Президента України застосувати заходи відповідно до статей 106 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 113 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825760/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> щодо притягнення КМУ до відповідальності за тривале і безпідставне невиконання (до 16 грудня 2015 року) обов'язків відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 10, пункту 6 частини четвертої статті 20 Закону № 1706-VІІ;

- визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у незастосуванні заходів для забезпечення належного виконання з боку КМУ своїх обов'язків відповідно до положень Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_25/pravo1/U501_15.html?pravo=1> (далі - Указ № 501/2015, Національна стратегія відповідно), щодо розроблення із залученням представників інститутів громадянського суспільства від ВПО Плану дій щодо реалізації Національної стратегії на період до 2020 року, зокрема щодо захисту прав ВПО - позивачів, а також у нездійсненні Президентом України своїх повноважень щодо притягнення КМУ до відповідальності за неналежне виконання таких своїх повноважень щодо захисту і відновлення прав ВПО, зокрема позивачів (відповідно до статей 106 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 113 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825760/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>);

- зобов'язати Президента України застосувати заходи відповідно до статей 106 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, 113 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825760/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> для забезпечення належного виконання з боку КМУ своїх обов'язків відповідно до положень Національної стратегії.

На обґрунтування позовних вимог послались на бездіяльність Президента України у частині незастосування ним заходів для забезпечення виконання КМУ у належний строк Закону № 1706-VІІ, передбачених пунктом 3 частини першої статті 10, пунктом 6 частини четвертої статті 20 цього Закону, та положень Національної стратегії, а також у нездійсненні повноважень Президентом щодо притягнення КМУ до відповідальності із зобов'язанням відповідача застосувати заходи щодо притягнення КМУ до відповідальності за тривале і безпідставне невиконання останнім своїх обов'язків.

Суд установив, що позивачі є ВПО з тимчасово окупованої території України та з зони проведення АТО, права, свободи та інтереси яких захищаються Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, іншими законами, зокрема Законом № 1706-VІІ, та нормативними актами.

Вищий адміністративний суд України постановою від 11 квітня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог виходивши із того, що Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, іншими законодавчими актами не передбачені повноваження Президента України щодо притягнення КМУ до відповідальності, оскільки відповідно до конституційних норм КМУ підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України.

Крім того, зазначив, що суд не встановив порушення Президентом України прав, свобод та інтересів позивачів в цих спірних правовідносинах, а спори щодо протиправних дій чи бездіяльності КМУ відповідно до статей 18 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1450/ed_2016_02_04/pravo1/T052747.html?pravo=1>, 19 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1451/ed_2016_02_04/pravo1/T052747.html?pravo=1>(далі - КАС) підсудні окружному адміністративному суду міста Києва.

28 квітня 2016 року ОСОБА_5 та представник позивачів ОСОБА_10 звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної постанови Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просять її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Закон № 1706-VІІ відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів ВПО.

Статтею 10 Закону № 1706-VІІ визначені повноваження КМУ з питань забезпечення прав і свобод ВПО, а саме − КМУ: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод ВПО відповідно до цього Закону; забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод ВПО, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації ВПО із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Пунктом 6 частини четвертої статті 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1706-VІІ встановлено, що КМУ протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом має забезпечити розроблення та затвердження в установленому порядку комплексної державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО в інші регіони України, зокрема, вжити заходів із вирішення питань щодо тимчасового розміщення, працевлаштування, медичної допомоги, протиепідемічних заходів, розробки та внесення змін до нормативно-правових актів стосовно спрощення процедури переоформлення документів і отримання соціальних виплат для цієї категорії громадян.

Указом № 501/2015 зобов'язано КМУ: розробити із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених і міжнародних експертів та затвердити у тримісячний строк План дій щодо реалізації Національної стратегії на період до 2020 року; забезпечувати щороку: підготовку та оприлюднення до 1 листопада звіту про виконання Плану дій за поточний рік; проведення до 10 грудня публічного обговорення звіту про виконання зазначеного Плану дій за поточний рік за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, міжнародних організацій та доопрацювання Плану дій з урахуванням результатів такого обговорення.

Розпорядженням КМУ від 25 листопада 2015 року № 1393-р затверджено план дій з реалізації Національної стратегії на період до 2020 року.

Постановою КМУ від 16 грудня 2015 року № 1094 затверджено Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року.

Таким чином, суд ретельно дослідив доводи позивачів і не встановив у діях Президента України порушення їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин та обставин, які б свідчили про протиправність бездіяльності Президента.

Для повного і всебічного розгляду справи суд проаналізував законодавство, яке регламентує повноваження Президента України, зокрема, Конституцію України, положення Закону № 1706-VІІ щодо гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів ВПО, Національної стратегії й дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.

За таких обставин, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, переглянувши постанову Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року, не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення чи направити справу на новий судовий розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 та представника позивачів ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді:О.Ф. Волков О.В. Кривенда І.Л. Самсін