П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (далі - Товариство) до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати відповідача виключити з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2012-2013 роки, що надсилалися на адресу Товариства, осіб, які отримали пільговий стаж до 1 квітня 1992 року, а також здійснити перерахунок пільгового стажу для отримання пільгових пенсій особам, які працювали на підприємстві після 1 квітня 1992 року, шляхом включення до вказаних розрахунків за 2012-2013 роки виключно пільгового стажу за період з 1 квітня 1992 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку можуть призначатись особі як за статтею 13, так і за статтею 100 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). При цьому законодавством не передбачено відшкодування підприємствами витрат ПФУ, пов'язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій, призначених за статтею 100 Закону № 1788-ХІІ. І оскільки суди встановили, що деяким особам, зазначеним у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, управління ПФУ мало би призначати пільгову пенсію відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ, а не до статті 13 цього Закону, то зазначені розрахунки сформовано відповідачем з порушенням законодавства.

Вищий адміністративний суд постановою від 6 лютого 2014 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд вказав на те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам згідно з пунктами «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покриваються підприємствами. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених відповідачем після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV)).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та статті 100 Закону №1788-ХІІ, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2008 року, від 7 липня 2011 року (№ К-6624/10) та 27 листопада 2012 року (№ К/9991/6677/11), у яких касаційний суд зазначив, що фактичні витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ за трудовий стаж, набутий до введення в дію Закону № 1788-ХІІ, тобто до 1 січня 1992 року, відшкодуванню за рахунок підприємств не підлягають.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається Товариство, обґрунтовуючи різне правозастосування.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов О.О. Терлецький