Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міноборони щодо невиконання своїх зобов'язань щодо забезпечення його житлом;

зобов'язати відповідача надати житлове приміщення для проживання позивача та членів його сім'ї згідно з нормами, встановленими законодавством України, або виплатити належну грошову компенсацію;

зобов'язати Міноборони виконати постанову негайно.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що: на день звільнення з військової служби мав вислугу 26 років 7 місяців; перебуває на квартирному обліку, однак усупереч положенням статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) Міноборони не забезпечило його та членів його сім'ї житлом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 проходив службу у Збройних Силах України з 1992 року по 2007 рік. Наказом першого заступника начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 14 червня 2007 року № 14-ПМ відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, ОСОБА_10 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «в» пункту 63 (за станом здоров'я) із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла.

Згідно з довідкою від 3 квітня 2012 року № 5483 позивач перебуває на квартирному обліку у житловій комісії гарнізону м. Києва з 30 липня 1992 року, номер в загальній черзі гарнізону - 387, номер в черзі осіб, які мають право на забезпечення житлом у першу чергу - 976.

З метою отримання належного йому житла ОСОБА_10 звертався до Міноборони. Листом від 5 березня 2012 року за № 303/4/15/366 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, посилаючись на порядок забезпечення військовослужбовців житлом згідно з чергою квартирного обліку, повідомило, що житлове питання його сім'ї буде вирішено згідно з чергою квартирного обліку у міру надходження житла до гарнізону.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 серпня 2012 року, яку Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2012 року та Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 січня 2015 року залишили без змін, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Міноборони щодо незабезепечення заявника та членів його сім'ї житловою площею у строки, визначені законодавством.

У своєму рішенні суд дійшов висновку, що передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком на отримання такого житла, оскільки в іншому випадку буде порушуватись конституційне право на житло інших громадян, що перебувають на обліку і також потребують поліпшення житлових умов.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 7 статті 6 Закону України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон № 203/98-ВР), статті 12 Закону № 2011-ХІІ, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок), Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 р. за N 1171/13045, яка була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).

На підтвердження неоднакового правозастосування в заяві зроблено посилання на ухвали Вищого адміністративного суду від 14 березня 2013 року та 8 квітня 2014 року (справи №№ К-13248/10, К/9991/51992/12 відповідно), в яких суд касаційної інстанції інакше й, як вважає заявник, правильно застосував норми матеріального права. Зокрема, суд зазначив, що право громадянина на позачергове забезпечення житлом не може бути обмежене у зв'язку з перебуванням у списку позачерговиків осіб, які внесені у цей список раніше, і також не забезпечуються житлом (ухвала від 14 березня 2013 року у справі № К-13248/10).

Зі змісту оскаржуваного та наданого для порівняння судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував пункт 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР, статтю 12 Закону 2011-ХІІ та Порядок.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановила таке.

У статті 12 Закону № 2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

За статтею 46 ЖК громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Частиною першою цієї статті визначено перелік осіб, яким жилі приміщення надаються поза чергою:

інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;

громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;

особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;

членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;

працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.

Згідно з частиною другою зазначеної статті поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Такий випадок передбачено у пункті 7 статті 6 Закону № 203/98-ВР, відповідно до якої у першу чергу забезпечуються житлом особи, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з пунктом 29 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 32 Порядку визначено, що військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Відповідно до Інструкції військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (додаток 5) або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).

Таким чином, жодним нормативним актом не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для ветеранів військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач має бути забезпечений житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК.

Зважаючи на наведене, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про необхідність дотримання правил черговості при отриманні житла ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а отже, підстав для задоволення заяви ОСОБА_10 немає.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких

О.В. Кривенда В.В. Кривенко

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький