Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України (далі - СБУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СБУ, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника Голови СБУ від 29 грудня 2011 року № 1442-ос в частині звільнення його (ОСОБА_1.) з військової служби в запас СБУ та виключення зі списків особового складу з 30 грудня 2011 року (далі - спірний наказ); поновити його на службі з 29 грудня 2011 року; стягнути з СБУ на його користь середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5200 грн з 29 грудня 2011 року до дня поновлення на службі.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що спірним наказом його звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 «Про внесення змін до Указу Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053» (далі - Положення) у запас СБУ та виключено зі списків особового складу. Цей наказ, на думку позивача, виданий на порушення приписів Закону України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Закон № 551-ХІV).

Суди встановили, що у квітні 2010 року ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби у СБУ строком на 5 років, який діє з 11 травня 2010 року по 11 травня 2015 року.

Спірним наказом ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення у запас СБУ.

Підставою для звільнення стали рапорт начальника 1 сектору 1 відділу 5 управління департаменту контррозвідувального захисту економіки держави (далі - ДКЗЕД) СБУ Псєхи А.В. про оголошення догани за неналежне виконання службових обов'язків від 8 серпня 2011 року № 8/5671, рапорт начальника 1 відділу 5 управління ДКЗЕД СБУ Косинського В.В. від 15 серпня 2011 року № 8/5671 про оголошення позивачу догани за неналежне виконання ним службових обов'язків та рапорт заступника начальника ДКЗЕД СБУ Юрченка О.М. від 15 листопада 2011 року № 8/5670 про оголошення догани за порушення вимог статей 11 та 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 лютого 2012 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2012 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 жовтня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення із заявою; далі - КАС), СБУ зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції від 19 лютого, 9 квітня, 22 травня, 5 вересня 2013 року (справи №№ К/9991/26662/11, К/9991/16859/11, К/9991/63211/12, К/9991/88872/11 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону № 551-ХІV, Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), Положення, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року № 772 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява СБУ не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах Вищого адміністративного суду України, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт «и» частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та підпункт «и» пункту 62 Положення.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що правовідносини у цих справах є подібними.

Так, у справі, рішення суду касаційної інстанції від 22 травня 2013 року в якій надано для порівняння, спір був пов'язаний зі звільненням співробітника СБУ з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) Положення.

У рішенні від 5 вересня 2013 року касаційний суд, встановивши, що до співробітника СБУ тричі застосовані дисциплінарні стягнення: 7 вересня 2009 року за незадовільну роботу по оперативно-розшуковій справі оголошено сувору догану, 26 жовтня 2010 року за порушення військової дисципліни попереджено про неповну службову відповідність, 14 грудня 2010 року за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків оголошено сувору догану, дійшов висновку про правомірне звільнення з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 Положення.

В ухвалі касаційного суду від 19 лютого 2013 року йдеться про те, що співробітник СБУ за неналежне ставлення до виконання службових обов'язків двічі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності - його попереджено про неповну службову відповідність та оголошено сувору догану, ці стягнення не зняті, а тому касаційний суд дійшов висновку про те, що наказ про звільнення є правомірним.

В ухвалі від 9 квітня 2013 року касаційний суд дійшов висновку про правомірність звільнення співробітника СБУ на підставі підпункту «и» пункту 62 Положення, оскільки до нього протягом року було застосовано два дисциплінарні стягнення, що свідчить про систематичність невиконання умов контракту військовослужбовцем.

Водночас у справі, що розглядається, касаційний суд зазначив, що оскільки в ході розгляду справи суди встановили, що за неналежне виконання позивачем службових обов'язків рапортами від 8, 15 серпня, 15 листопада 2011 року йому оголошено догану, то подальше його звільнення спірним наказом за систематичне невиконання умов контракту, враховуючи те, що ним інших порушень допущено не було, суперечить вимогам статті 91 Закону № 551-ХІV.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві СБУ, а викладені у цій заяві доводи щодо помилковості висновків касаційного суду фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви СБУ слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Служби безпеки України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький