Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сі-Ейджент» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ТОВ «Сі-Ейджент» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії ДПІ в частині зазначення в акті перевірки від 14 квітня 2014 року № 820/14-04-22-02/37630508 (далі - Акт), прийнятому за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами, неправдивих відомостей щодо непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Сі-Ейджент» та його контрагентами ТОВ «МЕТ-Сплав» і ТОВ «АТ «КАРГІЛЛ» за січень 2014 року; зобов'язати ДПІ виключити із інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (далі - ІАІС «Податковий блок») викладені в Акті відомості щодо непідтвердження факту реального здійснення згаданих операцій.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Сі-Ейджент» посилалося на те, що у ході перевірки встановлено нереальність господарських операцій з контрагентами всупереч наданню ТОВ «Сі-Ейджент» вичерпного переліку документів первинного бухгалтерського обліку для підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, ДПІ протиправно внесла викладені в акті дані в ІАІС «Податковий блок» як податкову інформацію, яка використовується іншими державними податковими інспекціями, що призводить до негативних наслідків як для самого товариства, так і його контрагентів.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 27 травня 2014 року позов задовольнив. При вирішенні цього спору суд дійшов висновку про те, що ДПІ в акті неправомірно надала оцінку господарським операціям ТОВ «Сі-Ейджент» щодо непідтвердження реальності господарських операцій, оскільки такий висновок суперечить фактичним обставинам справи та матеріалам первинного бухгалтерського обліку.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував у частині визнання протиправними дій відповідача щодо зазначення в акті неправдивих відомостей про непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій та прийняв нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, в іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 січня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (№ К/800/23826/13), в якій касаційний суд, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання неправомірними дій при проведенні перевірки та складанні акта та прийняв нове рішення - про відмову у задоволенні позову. При цьому вказав на те, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті не суперечить чинному законодавству. Такі висновки, викладені в акті, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки додане до заяви судове рішення та рішення, про перегляд якого порушує питання ДПІ, ухвалені за наслідками спорів, що виникли у різних правовідносинах.

Так, у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року порушено питання, зокрема, про неоднакове застосування норм процесуального права. За правилами пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, у заяві ДПІ посилається на пункт 1 частини першої статті 237 КАС, однак у заяві не вказано, які саме норми матеріального права неоднаково застосовані касаційним судом з підтвердженням наведеного відповідними судовими рішеннями.

З огляду на викладене підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді:М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.В. КривенкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький