Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І, суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про усунення від права на спадкування за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_10, після якої відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом є він як чоловік, їх діти, а також батько померлої - ОСОБА_8, які згідно з вимогами статей 1268 та 1269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважаються такими, що прийняли спадщину. Позивач вважає, що ОСОБА_8 має бути усунутий від права на спадкування частки майна ОСОБА_10 з тих підстав, що він не надавав необхідної матеріальної та фізичної допомоги спадкодавиці, яка через тяжку хворобу перебувала в безпорадному стані.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня

2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2014 року, позов задоволено: усунуто ОСОБА_8 від права на спадкування після ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2014 року залишено без змін.

10 червня 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_8 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини п'ятої статті 1224 ЦК України, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У зв'язку із цим ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2014 року та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10, яка тяжко хворіла і з 11 липня 2011 року й до самої смерті перебувала на лікуванні у м. Тель-Авіві (Ізраїль).

За життя ОСОБА_10 заповіт не складено.

ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі, у якому народилося двоє дітей - ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Відповідач ОСОБА_8 є рідним батьком ОСОБА_10

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, установив, що

ОСОБА_10 маючи тяжку хворобу, перебувала в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, однак її рідний батько умисно ухилявся від надання їй такої допомоги, та за таких обставин дійшов висновку, що відповідно до положень частини п'ятої статті 1224 ЦК України ОСОБА_8 підлягає усуненню від права на спадкування за законом.

У заяві ОСОБА_8 посилається на невідповідність ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи обставини, визначені пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу Верховного Суду України від 19 березня 2008 року та постанову Пленуму Верховного Суду України від

30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Надана заявником ухвала від 19 березня 2008 року постановлена Верховним Судом України за результатами розгляду касаційних скарг у порядку касаційного провадження, визначеному главою 2 розділу V ЦПК України в редакції, яка була чинною до 22 жовтня 2010 року, тобто є рішенням суду касаційної інстанції.

Ухвала Верховного Суду України від 19 березня 2008 року та постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» не є постановами Верховного Суду України, прийнятими в порядку, визначеному главою 3 розділу V ЦПК України, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення суду касаційної інстанції в розумінні пункту 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.

ОСОБА_8 також зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як приклад неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня, 2 липня та 17 вересня

2014 року, а також постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування».

Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» не є судовими рішеннями суду касаційної інстанції, тому не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, у розумінні пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня, 2 липня та 17 вересня 2014 року, а також ухвалою Верховного Суду України від 19 березня 2008 року суди касаційної інстанції скасували ухвалені у справі рішення, у тому числі в частині позовних вимог про усунення від права на спадкування, і направили справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено у справах фактичні обставини, що мали значення для правильного вирішення спорів.

Порівняння зазначених ухвал, наданих заявником для підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

За таких обставин підстав для задоволення заяви ОСОБА_8 та скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року немає.

Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня

2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко