Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання рішення незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_11 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ, зобов'язати ВРЮ скасувати судове рішення Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2013 року і притягнути суддю цього ж суду ОСОБА_12 до дисциплінарної відповідальності та звернутися до Генерального прокурора України для вжиття відповідних заходів.

На обґрунтування позову зазначив, що усупереч частині першій статті 83,статей 84, 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI), частині третій статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон

№ 22/98-ВР) відповідач під час перевірки правомірності і законності судового рішення, ухваленого 17 жовтня 2013 року суддею Вищого адміністративного суду України

ОСОБА_12, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_11 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня

2013 року, не вжив усіх можливих заходів реагування. Вважає, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративної юрисдикції, а суддя ОСОБА_12. протиправно не допустив подальше судове провадження, що призвело до порушення його права на квартиру, яку незаконно отримав ОСОБА_2.

Суд встановив, що на адресу ВРЮ надійшла заява ОСОБА_1 від 20 листопада 2013 року на дії суддів Вищого адміністративного суду України ОСОБА_19,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які своїм рішенням відмовили у допуску справи до перегляду Верховним Судом України.

Листом від 30 грудня 2013 року № Б-3255-12271/0/9/-13 за підписом Голови ВРЮ Лавриновича О.В. позивача було поінформовано, що ВРЮ не вправі давати правову оцінку судовим рішенням, серед яких і висновкам суду касаційної інстанції щодо наявності підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України. У листі також було зазначено, що наведені у зверненні позивача вимоги відповідно до статті 25 Закону № 22/98-ВР не можуть бути підставою для призначення перевірки дій названих у зверненні суддів.

4 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ВРЮ із заявою у зв'язку із неотриманням відповіді на попередню скаргу від 20 листопада 2014 року щодо порушення суддями Вищого адміністративного суду України норм чинного законодавства та щодо неналежного розгляду його попередніх звернень.

Листом від 18 березня 2014 року № Б-525-2326/0/9-14 за підписом Голови ВРЮ Лавриновича О.В. надано відповідь про те, що на порушені у попередній скарзі питання надано відповідь від 30 грудня 2013 року, у тому числі й щодо відсутності підстав для призначення перевірки щодо вказаних суддів у порядку статті 25 Закону № 22/98-ВР.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 липня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

М.І. Гриців звернувся із заявою про перегляд зазначеної постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Своє прохання мотивує тим, що ВРЮ належно не виконала покладених на неї функцій, чим порушила законні права, свободи та інтереси позивача.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини другої статті 1711 КАС до Вищого адміністративного суду України оскаржуються акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, ВРЮ, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статус ВРЮ визначено Конституцією України та статтею 1 Закону № 22/98-ВР, згідно з якою ВРЮ є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Поняття «дисциплінарне провадження», перелік осіб, які мають право на звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, наведені у статті 84 Закону № 2453-VI. Згідно з частиною четвертою зазначеної статті дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, які не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Однією з підстав, передбачених у статті 38 Закону № 22/98-ВР, для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена ВРЮ за результатами перевірки повідомлень.

Згідно з положеннями статті 40 Закону № 22/98-ВР перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням ВРЮ, Голови або його заступника одним із членів ВРЮ, який за наслідками перевірки складає довідку з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозицій.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України окреслив предмет спору і його ключові ознаки, визначив і проаналізував зазначені норми матеріального закону, які регулюють відносини між сторонами спору, та встановив, що звернення ОСОБА_1 не містили відомостей про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення суддів з посади, що є необхідною складовою для початку процедури дисциплінарного провадження. У контексті встановлених обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли не за участю ВРЮ як колегіального органу, а за участю її посадової особи, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і здійснювала владні управлінські функції на основі закону.

З огляду на ці обставини, а також те, що оскарженим у порядку статті 1711 КАС до Вищого адміністративного суду України може бути рішення ВРЮ, прийняте у межах компетенції цього органу, суд постановив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді: О.Ф. ВолковО.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький