ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2622 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії військової частини А2622 з відмови виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 889), та зобов'язати військову частину А2622 як правонаступника військової частини А0197 перерахувати і виплатити цю допомогу.

Обґрунтував своє прохання тим, що одноразова грошова допомога, передбачена постановою № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців і на підставі частини другої статті 9, частини другої статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) має бути включена до складу грошової допомоги, яка підлягає виплаті військовослужбовцям при звільненні з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів за наявності для цього інших підстав, зокрема вислуги 10 років і більше.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задовольнив.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника відділу територіальної оборони штабу військової частини А0197. Згідно із наказом Міністра оборони України від 14 лютого 2013 року № 401 він був звільнений з військової служби в запас на підставі пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та реформування Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини А0197 від 27 грудня 2013 року № 300 ОСОБА_1 виплатили одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 31 рік у сумі 71 850 грн 25 коп., але при цьому не була врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, входить до грошового забезпечення, склад якого встановлений частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вона має враховуватися при обчисленні і виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби.

Вищий адміністративний суд України не погодився із таким застосуванням норм права і постановою від 15 липня 2014 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Як установив цей суд, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно), - це тимчасова, нефіксована і нещомісячна виплата, а тому вона не може включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить його скасувати, посилаючись на неоднакове застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють підстави, умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового правозастосування заявник додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, в якій касаційний суд по-іншому, застосував одні й ті самі норми права.

У рішенні касаційного суду від 28 травня 2014 року (справа № К/800/17400/14) встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою № 889, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, й на підставі положень статті 9 Закону № 2011-XII має включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У пункті 1 постанови № 889 встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби, мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови).

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, - 20 % місячного грошового забезпечення.

За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена раніше колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 15 жовтня 2014 року (справа № 21-368а13).

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький