П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2015 року м. Київ

Судові палати

у цивільних та адміністративних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Гриціва М.І.,Кривенди О.В.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Кривенка В.В.,Самсіна І.Л., Гусака М.Б.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Коротких О.А.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Прокопенка О.Б.,Терлецького О.О.,-

за участі: представника ОСОБА_16 - ОСОБА_17 та представника комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради Дорошенко Ганни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_16 до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявою ОСОБА_16 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л и:

У березні 2014 року ОСОБА_16 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року його наказом від 18 вересня 2013 року поновлено на роботі на посаді бухгалтера в комунальному підприємстві "Житлово-експлуатаційне підприємство № 37" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "ЖЕП № 37" та допущено до виконання посадових обов'язків з 19 вересня 2013 року. Наказом від 18 жовтня 2013 року позивача звільнено з роботи за прогул у зв'язку з відсутністю на роботі 19 вересня

2013 року та 20 вересня 2013 року. Зазначав, що про поновлення на роботі йому стало відомо лише 25 вересня 2013 року, коли він отримав листа з копією наказу від 18 вересня 2013 року, тому вважав звільнення незаконним. Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_16 просив поновити його на роботі та сягнути з відповідача на його користь 25 259 грн 85 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_16 задоволено: поновлено його на роботі на посаді бухгалтера в КП "ЖЕП № 37"; стягнуто з КП "ЖЕП № 37" на користь ОСОБА_16 25 259 грн 85 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також у дохід держави 252 грн 60 коп. у рахунок оплати судового збору.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року допущено до негайного виконання рішення місцевого суду в частині стягнення з КП "ЖЕП № 37" на користь ОСОБА_16

3 742 грн 25 коп. заробітної плати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_16

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

24 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_16 відхилено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року залишено без змін.

У листопаді 2014 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_16 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 76 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) та пункту 8.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_16 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

22 грудня 2014 року зазначену вище справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року ОСОБА_16 поновлено на роботі на посаді бухгалтера КП "ЖЕП № 37"

а. с. 7 - 10).

Рішення виконано, наказом КП "ЖЕП № 37" від 18 вересня 2013 року поновлено ОСОБА_16 на роботі на посаді бухгалтера та допущено до виконання своїх посадових обов'язків з 19 вересня 2013 року (а. с. 17).

Наказом від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_16 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом без поважних причин 19 і 20 вересня 2013 року (а. с. 20).

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, дійшов висновку, що відповідачем, згідно з вимогами статті 367 ЦПК України, негайно виконано рішення суду про поновлення на роботі, а звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено з дотриманням вимог закону.

ОСОБА_16 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Для прикладу заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2014 року у справі за позовом службової особи, звільненої з органів внутрішніх справ за підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), про поновлення на службі.

Касаційний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги службової особи й поновлено її на службі, керуючись Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Ухвала суду касаційної інстанції від 6 лютого 2014 року не є належним прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки при вирішенні спору у справах, які порівнюються, суд касаційної інстанції застосував різні норми матеріального права, що зумовлено відмінністю характеру правовідносин, суб'єктного складу сторін та різними обставинами справи.

В ухвалі, наданій заявником для порівняння, судом не було застосовано статтю 76 Закону України "Про виконавче провадження" та пункт

8.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не встановлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_16 та скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

24 вересня 2014 року відсутні.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, судові палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

У задоволенні заяви ОСОБА_16 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня

2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Гриців Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк О.Б. Прокопенко

М.Б. Гусак Я.М. Романюк

О.А. Коротких І.Л. Самсін

О.В. Кривенда Ю.Л. Сенін

В.В. Кривенко В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко О.О. Терлецький