Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Адміністрації Президента України - Гуцала Д.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Кабінет Міністрів України, про зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича (далі - Відповідач), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Відповідача з приводу невжиття заходів щодо припинення приватизації державної власності; зобов'язати Президента України зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року за № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_12/pravo1/KP150271.html?pravo=1> (далі - постанова № 271) у порядку, визначеному Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>; зобов'язати Президента України прийняти рішення про розробку та затвердження доктрини економічної безпеки України, в якій передбачити, що держава Україна має: не допускати приватизації об'єктів державного майна груп «В», «Г» та «Е» і лише у випадку крайньої необхідності передавати такі об'єкти іншим особам на правах довірчої власності (управління) або у порядку концесії; припиняти діяння, спрямовані на умисне доведення до банкрутства підприємств груп «В», «Г» та «Е»; зобов'язати Президента України застосовувати вето щодо законів, які спрямовані на внесення змін до 'Закону України від 7 липня 1999 року № 847-ХІV «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_07_04/pravo1/T990847.html?pravo=1> протягом 2015 року, та повертати такі закони до Верховної Ради України для повторного розгляду у порядку, визначеному Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 12 червня 2015 року).

На обґрунтування позову зазначив, що Президент України як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, прав і свобод людини і громадянина повинен захистити права та законні інтереси громадянина України ОСОБА_10 з огляду на те, що постанова № 271 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_12/pravo1/KP150271.html?pravo=1>порушує його конституційні права, оскільки зменшує його частку як громадянина України у національному багатстві, тоді як Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року визначає, що саме народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 27 липня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд дійшов висновку, що постанова № 271 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_12/pravo1/KP150271.html?pravo=1>не порушує прав, свобод та інтересів ОСОБА_10 та що Президент України не порушив вимог законодавства України і не допустив протиправної бездіяльності відносно позивача.

5 серпня 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд вказаного рішення Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заявник вважає, що при вирішенні справи Вищий адміністративний суд України порушив положення статті 4 Закону України від 4 березня 1993 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна», а також статей 7, 159, 165 КАС, тому просить скасувати постанову цього суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України від 7 жовтня 2010 року

№ 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії процесу, за принципом випадковості.

Згідно з частиною третьою статті 15-1 КАС визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Відповідно до частини другої статті 26 КАС у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм права законодавець передбачив можливість заміни судді, який в силу поважності причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень), на інших суддів цього суду шляхом проведення такої заміни автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.

Винятком з цього правила є лише настання обставин, які об'єктивно унеможливили функціонування автоматизованої системи документообігу та тривають понад п'ять робочих днів (частина десята статті 15 Закону № 2453-VІ).

На виконання положень цих Законів Рада суддів України прийняла Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердила рішенням від 26 листопада

2010 року № 30.

Відповідно до пункту 2.3.12 цього Положення збори суддів відповідного суду мають право визначати засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматичного розподілу судових справ у випадках непрацездатності судді (крім головуючого, судді-доповідача), (суддів), його (їх) відпустки, відрядження та в інших випадках, у яких суддя (крім головуючого, судді доповідача) не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Відповідно до Положення про порядок формування колегій суддів у Вищому адміністративному суді України, затвердженого рішенням зборів суддів Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2012 року № 2 (далі - Положення про порядок формування колегії суддів), у разі неможливості участі судді, який не є суддею-доповідачем, у розгляді справи (тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження, припинення повноважень судді щодо здійснення ним правосуддя, звільнення з посади судді, відвід, самовідвід тощо) секретар судової палати своїм письмовим розпорядженням здійснює заміну судді у складі колегії суддів іншим суддею з числа суддів відповідної палати.

У матеріалах справи міститься протокол автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, у якому визначено склад колегії суддів. Водночас, склад колегії суддів, яка ухвалила постанову, про перегляд якої подано заяву, відмінний від складу, визначеного вказаним протоколом.

Із розпорядження секретаря другої судової палати Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року № 370 «Про заміну суддів у складі колегії суддів» вбачається, що у зв'язку з перебуванням у відпустці одного з суддів, визначеного автоматизованою системою для розгляду справи, відповідно до Положення про порядок формування колегії суддів цього суддю замінено на іншого без застосування автоматизованої системи документообігу суду.

Аналіз статті 15 Закону № 2453-VІ та статей 15-1, 26 КАС дає підстави для висновку, що за наявності функціонуючої автоматизованої системи документообігу заміна судді (суддів), який з поважних причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень тощо), на інших суддів цього суду має здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.

Підпункт 2.3.12 пункту 2.3 Положення не узгоджується з вимогами статті 15

Закону № 2453-VІ та статті 15-1 КАС.

За таких обставин постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_10 задовольнити частково.

Скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року, а справу передати до Вищого адміністративного суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький