Історія справи

Постанова ВССУ від 10.02.2026 року у справі №639/5021/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 639/5021/20

провадження № 61-6560св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуркаленко Інеса Валеріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова в складі судді Баркової Н. В. від 19 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. В. від 08 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 846 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по лінії матері. З 16 січня 1966 року по 07 травня 1971 року бабуся позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 . Згідно з Витягом Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00024937444 вона змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 в родині ОСОБА_7 та ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_8 (матір позивача). 07 травня 1971 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було розірвано. ОСОБА_9 змінила своє прізвище а « ОСОБА_5 ». Між тим, 28 грудня 1978 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу р № 1-4395, 28 грудня 1975 року, 5-та ХДНК, придбала 55/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м. На момент подачі даного позову 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровані за ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 244 321. 03 січня 1989 року матір позивача ОСОБА_8 одружилась з ОСОБА_10 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_11 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 у шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 народився позивач - ОСОБА_1 . У подальшому шлюбі батьків позивача - був розірваний зі збереженням за матір`ю прізвища « ОСОБА_11 ». Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір - ОСОБА_2 , постійно проживали разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 60 років померла бабуся позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 єдиною спадкоємицею першої черги за законом була її дочка - матір позивача ОСОБА_2 . Інших спадкоємців у ОСОБА_3 не було. Матір позивача ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини, не отримувала свідоцтво про право на спадщину, не зареєструвала право власності на будинок. Однак після смерті ОСОБА_3 вона доглядала та утримувала належне ОСОБА_3 майно, а саме 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , всі належні померлій правовстановлюючі документи знаходились у неї, що є підтвердженням прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 52 роки померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. 16 січня 2020 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Гуркаленко І. В. із заявою про прийняття спадщини, яким було відкрито спадкову справу за номером у нотаріуса 2/2020, номером у спадковому реєстрі 65359931. Інші особи із заявами про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину до нотаріуса не зверталися. Листом від 03 червня 2020 року № 02-14 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуркаленко І. В. відмовлено в отриманні свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті матері через неможливість фактичного встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна, а також за відсутності можливості встановити факт реєстрації місця проживання спадкодавця. Отже, позивач, як спадкоємець за законом, своєчасно прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , але не може належним чином її оформити, оскільки відсутній належний правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями, який би підтверджував право власності його померлої матері ОСОБА_2 на дане спадкове майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м. в порядку спадкування за законом, після смерті його матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що спірний будинок належав його бабусі ОСОБА_3 , єдиною спадкоємицею першої черги після смерті якої була її донька та мати позивача - ОСОБА_2 , яка в порядку визначеному статтею 549 ЦК УРСР фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . У свою чергу позивач ОСОБА_1 у передбачений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , однак, в оформленні спадкових прав і видачі свідоцтва про право на спадщину в досудовому порядку йому було відмовлено, отже права спадкоємця ОСОБА_1 підлягають судовому захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скарг Харківської міської ради - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і вважає доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування судового рішення.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

21 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник Харківської міської ради - Василенко І. Ю, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17, від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (пункт 1 частини другої статті 379 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 639/5021/20 з Жовтневого районного суду м. Харкова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13 грудня 2019 року вбачається, що 16 січня 1966 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що зроблено відповідний запис № 287. Прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 ».

Даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію від 13 грудня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 12. Її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

У подальшому 07 травня 1971 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 07 травня 1971 року. Прізвище дружини змінено на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00024937397, 03 січня 1989 року ОСОБА_8 одружилась з ОСОБА_10 і змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_11 ». У подальшому шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_12 розірваний із збереженням прізвища « ОСОБА_11 ».

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився позивач ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1554 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16 січня 1998 року. Його батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_3 доводиться бабусею позивачу ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_12 .

28 грудня 1978 року ОСОБА_3 , вже не перебуваючи у шлюбі, на підстав договору купівлі-продажу, р. № 1-4395 від 28 грудня 1978 року, посвідченого 5-ю ХДНК придбала 55/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , будинок розташований на земельній ділянці розміром 728 кв.м., загальною площею 39,6 кв.м., 3 льохи, 2 сараї, 2 убиральні, огорожа, смотровий колодязь 84,6 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 грудня 2019 року житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 45.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_3 55/100 та ОСОБА_13 45/100.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 2300 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 13 грудня 2019 року.

Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її місце проживання було зареєстровано з 09 лютого 1979 року за адресою: АДРЕСА_1 , відмітки про скасування вказаної реєстрації відсутні.

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття або про відмову від спадщини не подавалися. Свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_3 нікому не видавалися, заповітів від імені ОСОБА_3 у Другій ХМДНК не посвідчувалися, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 72028379 від 04 квітня 2023 року та № 72028405 від 04 квітня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 16745 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 .

Як вбачається з відповіді Головного управління національної поліції в Харківській області від 24 листопада 2021 року, ОСОБА_2 померла в за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних довідки голови вуличного комітету, завіреної ЖЕД № 85 Жовтневого району м. Харкова від 23 квітня 1996 року про склад сім`ї, яка видана ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , остання постійно проживала за зазначеною адресою разом із ОСОБА_14 (син) та ОСОБА_3 (матір).

Суду також надані копії супровідного листа про направлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 копії виконавчого листа № 2-864 від 15 жовтня 1993 року, квитанції про сплату за комунальні послуги за листопад 2012 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3 , а також копії конвертів, адресованих ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Гуркаленко І. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , відкрито спадкову справу за номером у нотаріуса 2/2020, номером у спадковому реєстрі 65359931.

Відповідно до листа приватного нотаріуса ХМНО Гуркаленко І. В. на виконання ухвали суду повідомлено, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16 січня 2020 року зареєстровано заяву по книзі обліку та реєстрації спадкових за № 4 від імені сина спадкодавиці ОСОБА_1 , про прийняття спадщини та заведено спадкову справу 2/2020. Інших заяв по с/с 2/2020 не надходило. За даними спадкового реєстру від імені ОСОБА_2 заповітів посвідчено не було. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Листом від 03 червня 2020 року № 02-14 приватним нотаріусом ХМНО Гуркаленко І. В. відмовлено ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_2 через неможливість фактичного встановлення факту належності спадкодавцеві ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкового майна, за відсутності підтвердження наявності спадкової маси, а також за відсутності можливості встановити факт реєстрації місця проживання спадкодавця.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , при вирішенні питання про прийняття спадщини після її смерті, судами попередніх інстанцій правильно застосовані вимоги закону, що діяв на час відкриття спадщини.

Так, стаття 549 ЦК УРСР (1963 року) регулює порядок прийняття спадщини спадкоємцями. Визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_2 померла в за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Головного управління національної поліції в Харківській області від 24 листопада 2021 року.

Згідно даних довідки голови вуличного комітету, завіреної ЖЕД № 85 Жовтневого району м. Харкова від 23 квітня 1996 року про склад сім`ї, яка видана ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , остання постійно проживала за зазначеною адресою разом із ОСОБА_14 (син) та ОСОБА_3 (матір).

Суду також надані копії супровідного листа про направлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 копії виконавчого листа № 2-864 від 15 жовтня 1993 року, квитанції про сплату за комунальні послуги за листопад 2012 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3 , а також копії конвертів, адресованих ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наданим позивачем письмовим доказам, які підтверджують факт фактичного вступу доньки ОСОБА_15 - ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майно, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки остання проживала зі спадкодавцем як на час її смерті так і пізніше та утримувала спадкове майно, вона прийняла спадщину в установленому законом порядку.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б надавали підстави для висновку, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_15 , спадкоємиця першої черги її дочка ОСОБА_2 , фактично не прийняла спадщину, відповідно правил статті 549 ЦК УРСР, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині відповідають доказам та встановленим обставинам справи.

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтями 1216 1220-1221 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У встановлений законом строк, 16 січня 2020 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся син спадкодавиці - ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він прийняв спадщину після смерті матері.

Матеріали справи містять відмову нотаріуса викладену відповіддю на звернення ОСОБА_1 щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_2 , тому доводи касаційної скарги Харківської міської ради про відсутність підстав для вирішення спору по суті, є неспроможними.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимоги, а доводи касаційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун