Історія справи

Постанова ВССУ від 03.04.2024 року у справі №299/374/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 299/374/15-ц

провадження № 61-18665св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадженняз примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області. Просило замінити сторону боржника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників: дружину ОСОБА_1 , сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

Короткий зміст судових рішень

29 жовтня 2021 року ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні відомості про коло спадкоємців, які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_4

28 листопада 2023 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2021 року скасовано.

Заяву АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, а саме (боржника) ОСОБА_6 замінено на спадкоємців за заповітом (боржників) - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку) до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.Матеріалами спадкової справи № 21/2018 підтверджується факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі заповіту після смерті їхнього батька ОСОБА_4 - боржника у виконавчому провадженні. Інформація про прийняття спадщини ОСОБА_1 відсутня. Таким чином, існують докази про прийняття спадщини тільки синами спадкодавця на підставі заповіту, заява АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню частково.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20.

Зазначала, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником можлива за наявності відкритого виконавчого провадження. 28 березня 2018 року державний виконавець завершив виконавче провадження, в якому ОСОБА_4 був боржником, тому відсутні підстави для заміни його правонаступником. Постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження не скасована.

Апеляційний суд послався на висновки у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Позиція банку

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Спадкоємець іпотекодавця відповідає за зобов`язаннями боржника у межах вартості предмета іпотеки. Правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців про виконання зобов`язань спадкодавця перед кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, у межах якого іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність. Банк звертався до спадкоємців іпотекодавця з претензіями 17 грудня 2020 року та 16 січня 2021 року, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити. Посилання заявниці на практику Великої Палати Верховного Cуду є неналежними, адже не враховують специфіку спеціальних норм Закону про іпотеку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 299/374/15-ц на виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2016 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1326, укладеним 17 серпня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 , на погашення заборгованості за його кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 313-С-07 у розмірі 473 218,59 грн з яких: 139 514,36 грн - тіло кредиту, 77 089,31 грн - відсотки, 20 369,10 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 19 828,62 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, 126 614,81 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 11 255,04 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 10 690,59 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків, 67 856,76 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків.

Предмет іпотеки: 1) земельна ділянка площею 0,125 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) недобудований житловий будинок, фундамент 12 % готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановлено початкову ціну предмета іпотеки за іпотечним договором на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 8 184,96 грн судового збору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є синами спадкодавця ОСОБА_4 .

Матеріалами спадкової справи № 21/2018 підтверджується факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі заповіту після смерті їхнього батька ОСОБА_4 . Інформація про прийняття спадщини ОСОБА_1 відсутня.

28 березня 2018 року головним державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Бабинець Е. В. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 58).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону

про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи та може мати місце на будь-якій стадії судового провадження.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 рокуу справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 761/13847/15-ц(провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 рокуу справі № 2604/3166/2012(провадження № 61-7273св23) та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У частинах першій-третій статті 23 Закону про іпотеку зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.Якщо право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи- іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Приписи статей 1281 1282 ЦК України та статті 23 Закону про іпотеку у взаємозв`язку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцем боржника в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою, а саме: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 55 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), пункті 69.5 постанови від 13 березня 2019 року в справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), у постанові від 23 листопада 2022 рокуу справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22).

Отже, правовідносини у цій справі, за якими виданий виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, допускають правонаступництво.

Подібні висновки викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 523/15975/18 (провадження № 61-16887св20), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22).

Апеляційний суд встановив коло спадкоємців ОСОБА_4 та що правовідносини у справі допускають правонаступництво, проте помилково виснував про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні правонаступниками, з огляду на таке.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження - тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження).

Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження, відповідно до неї у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можнаставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 11-39гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), від 31 січня 2024 року у справі № 346/5515/22 (провадження № 61-15115св23), від 17 січня 2024 року у справі № 761/15979/13-ц(провадження № 61-13540св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 2-213/10-ц(провадження № 61-13160св22), від 08 листопада 2023 рокуу справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) та інших.

У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) Велика Палата Верховного Суду з урахуванням таких висновків погодилася із заміною судами сторони у відкритому виконавчому провадженні.

У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13 (провадження № 61-4475св22) сформульовано правовий висновок про те, що не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Апеляційний суд не врахував наведених висновків Верховного Суду про те, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

У справі виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, завершене 28 березня 2018 рокуна підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 58).

У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).

Спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

Однак виконавець не зупинив виконавче провадження, а закінчив його постановою від 28 березня 2018 року, яка не скасована, у зв`язку з чим заміна боржника цього виконавчого провадження правонаступниками є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Крім того, апеляційний суд не врахував вимог законодавця й практику Верховного Суду щодо визначення вартості успадкованого майна при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Викладене дає підстави для висновку про те, що невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (пункт 7.5).

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про заміну сторони боржника його спадкоємцями, лише у мотивувальній частині постанови зазначив, що спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця у межах вартості предмета іпотеки, проте в резолютивній частині рішення не вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правонаступниками за боргами спадкодавця та підлягають заміні у відповідному виконавчому провадженні як його спадкоємці виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, помилковим є висновок апеляційного суду про заміну у виконавчому провадженні боржника його спадкоємцями без зазначення, що заміна цієї сторони відбувається у межах вартості успадкованої частки предмета іпотеки, що суттєво впливає на права неповнолітніх спадкоємців боржника.

Суд першої інстанції при вирішенні справи керувався тим, що в матеріалах поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні відомості про коло спадкоємців, які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_4 , тобто виснував про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження з інших, ніж у цій постанові, мотивів.

У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд послався на висновки у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі 201/8548/16-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, безпідставні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц(пункт 104) у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови Великої Палати Верховного Суду. Апеляційний суд в оскарженій постанові не посилався на висновки, від яких відступилаВелика Палата Верховного Суду (стосовно можливості заміни сторони виконавчого провадження правонаступником на будь-якій стадії судового провадження безвідносно відкритого виконавчого провадження, навіть після його закінчення).

Доводи відзиву про те, що банк звертався до спадкоємців іпотекодавця з претензіями 17 грудня 2020 року та 16 січня 2021 року у встановлений строк, не становлять підставу задоволення заяви АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження, адже дотримання / сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, не є оспорюваною обставиною за доводами касаційної скарги.

Основою доводів касаційної скарги є завершення виконавчого провадження, у якому апеляційний суд замінив боржника, ці доводи скарги банк у відзиві не спростовує.

Специфіка спеціальних норм Закону про іпотеку, на яку посилається банк у відзиві, не скасовує обов`язку суду перевіряти стадію (відкрите, зупинене, закінчене) виконавчого провадження, у якому порушується питання про заміну сторони, та уточнювати межі відповідальності спадкоємців (особливо неповнолітніх) за борги спадкодавця (вартість успадкованого предмета іпотеки) у разі задоволення заяви про заміну боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалення нового рішення, то з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк