Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 190/2119/14-ц

провадження № 61-20171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

заявник товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Пятихацького районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року у складі судді Семенникова О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року у сумі 103 120 грн 26 коп. та 1 031 грн 20 коп. судових витрат.

20 січня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний банк» (далі ПАТ Комерційний Індустріальний банк») укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 19 листопада 2007 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 Також, 20 січня 2016 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором з ОСОБА_3

21 січня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення права вимоги №240/ФК-16, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 19 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

Посилаючись на те, що до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі вищевказаних угод від 20 січня 2016 року та 21 січня 2016 року перейшли права первісного кредитора у зобовязанні за кредитним договором від 19 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, заявник просив замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Пятихацького районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року відмовлено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження за виконавчим листом завершено, виконавчий лист повернуто стягувачеві, який не скористався правом повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановлений строк, відсутність відкритого виконавчого провадження унеможливлює вирішення питання про заміну стягувача як сторони виконавчого провадження його правонаступником, у звязку з чим заява про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року ухвалу Пятихацького районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заміна кредитора внаслідок відступлення права вимоги його правонаступником відбувається поза межами виконавчого провадження, однак заміна сторони провадження (стягувача) можлива тільки в межах відкритого виконавчого провадження до його завершення у встановленому законом порядку. Оскільки виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 19 листопада 2007 року було завершене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та постановити ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду України у справі № 6-122цс13 від 20 листопада 2013 року. Відмовляючи у задоволенні заяви, суди позбавили заявника можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3 коштів було повернуто стягувачу без виконання і судове рішення не виконане.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що рішенням Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен

Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року у розмірі 103 120 грн 26 коп.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 06 травня 2015 року за заявою стягувача від 30 квітня 2015 року, на виконання вищевказаного судового рішення.

Постановою державного виконавця від 24 вересня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу ПАТ «Райффайзен

Банк Аваль» - на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

20 січня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 19 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

Також, 20 січня 2016 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

21 січня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором від 19 листопада 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобовязанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобовязаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини пятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобовязанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобовязання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статтей 512 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, суди не звернули уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Ухвалу Пятихацького районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за виконавчим листом № 190/2119/14-ц, виданим 06 травня 2015 року Пятихатським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 120 грн 26 коп. та 1 031 грн 20 коп. судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.

Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик