Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 201/8548/16-ц

провадження № 61-16059св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

боржник - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року у складі судді Ткаченко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Куценко Т. Р., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2009 року із ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції стягнуто заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д у розмірі 31 215,63 грн, а також судові витрати.

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні за судовим наказом про стягнення із ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зазначив, що 19 листопада 2015 року між ПАТ «РайффайзенБанк та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладений договір відступлення права вимоги №114/13, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д, який укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 У цей же день, між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Позика» укладений договір відступлення права вимоги № 19 К-П, згідно із яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 У свою чергу, 19 листопада 2015 року ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір відступлення права вимоги № 222/ФК-15, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 На підставі чого, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло права кредитора до ОСОБА_3

Враховуючи наведене, заявник просив замінити сторону стягувача за судовим наказом від 01 червня 2009 року у справі № 2н-1424/2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відсутні підстави для заміни ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки виконавче провадження з виконання судового наказу відсутнє, а така заміна можлива лише в межах відкритого виконавчого провадження.

У січні 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що заміна кредитора поза межами виконавчого провадження відбувається у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі та витребувано справу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду зазначену цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2009 року із ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції стягнуто заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д у розмірі 31 215,63 грн, а також судові витрати.

На підставі договору від 19 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», останнє набуло право кредитора до ОСОБА_3 за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Д, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися не лише на стадії виконавчого провадження (під час виконання рішення суду за виконавчим листом), а і до відкриття виконавчого провадження у справі за умов настання певних обставин, що мають юридичне значення, зокрема вибуття стягувача із зобов'язання після постановлення щодо нього судового рішення.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року, не звернув увагу на те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу, а також на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження за судовим наказом лише з тих підстав, що виконавче провадження з його виконання не відкрито та не перебуває на виконанні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви .

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року

скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового наказу № 2н-1424/09, виданого 01 червня 2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № Е 014/08-11/024-08 Ду розмірі 31 215,63 грн, а також судових витрат, з Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик