Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 643/4902/14-ц

провадження № 61-26197св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І. Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

боржник - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року в складі судді Єрмак Н. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви посилалося на те, що 12 вересня 2014 року Московським районним судом м. Харкова у справі № 643/4902/14-ц ухвалено рішення, яким з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 490073757 у сумі 254 131,87 грн та 2 541,32 грн судового збору.

26 вересня 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 490073757, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило змінити стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено.

Ухвала районного суду мотивована тим, що відсутні підстави для заміни ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки виконавче провадження з виконання судового рішення відсутнє, а така заміна можлива лише в межах відкритого виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року залишено без змін з тих підстав, щоухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій 14 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року, і постановити нову ухвалу про задоволення заяви товариства.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали є незаконними, постановленими з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права і обов'язки. Судами не враховано те, що рішення суду залишиться без виконання, що призведе до порушення статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року поновлено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» строк на касаційне оскарження ухвали Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Московського районного суду м. Харкова.

Згідно з підпунктом 11 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до розгляду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 12 вересня 2014 року Московським районним судом м. Харкова у справі № 643/4902/14-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 254 131,87 грн заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 490073757 укладеним 30 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_5, та 2 541,32 грн судового збору.

26 вересня 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 30 травня 2008 року № 490073757, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).

Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у порушення вищевказаних положень закону не звернув увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження за рішенням суду лише з тих підстав, що виконавче провадження з його виконання не відкрито та не перебуває на виконанні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»у справі № 643/4902/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. І. Крат

В. П.Курило