Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №803/2718/15
Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №803/2718/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 803/2718/15

Провадження № 11-1260апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (судді

Большакова О. О., Глушко І. В., Макарик В. Я.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо його невключення до загального реєстру вкладників, визнати протиправною та скасувати відмову у включенні ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та зобов'язати включити його до вказаного реєстру.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є вкладником згаданого банку у розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI

«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» набув право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за своїм вкладом. Вважає, що відповідачі позбавили його права на отримання цієї суми протиправно, за відсутності передбачених законом підстав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 06 жовтня 2015 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Зобов'язав уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_3

Зобов'язав Фонд включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників

ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

4. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС, тут і далі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, якщо не зазначено інше), указавши, що цю справу належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, оскільки спір виник на стадії ліквідації банку.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

6. Зазначає, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки відповідач у цих правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, а спір між вкладником банку, що ліквідується, та уповноваженою особою Фонду щодо включення фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, за своїм характером є публічно-правовим.

7. У зв'язку із цим позивач вважає, що, приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі та вказуючи на її належність до юрисдикції господарського суду, Львівський апеляційний адміністративний суд порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування його рішення.

Позиція інших учасників справи

8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 вересня 2016 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС викладено в новій редакції.

11. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою

від 22 жовтня 2018 року прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до розгляду.

13. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою

від 24 жовтня 2018 року справу № 803/2718/15 за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду, Фонду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. ОСОБА_3 08 травня 2014 року відкрив поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях у ПАТ «Міський комерційний банк», на який 02 червня 2014 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоальянсзахід» перераховано

кошти в розмірі 200 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням

від 02 червня 2014 року № 1428.

16. Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 732 ПАТ «Міський комерційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 листопада 2014 року № 124 розпочато з 21 листопада 2014 року процедуру виведення ПАТ «Міський комерційний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноваженою особою Фонду Рязанцева А. В.

17. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 лютого 2015 року № 36 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» по

20 березня 2015 року.

18. Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року

№ 187 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ «Міський комерційний банк», рішенням виконавчої дирекції Фонду

від 20 березня 2015 року № 64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» з відшкодуванням з боку Фонду та призначено уповноваженою особою Фонду Тимошенка К. В. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року

по 19 березня 2016 року.

19. Позивач 23 лютого та 27 березня 2015 року подав до уповноваженої особи Фонду письмові заяви з проханням включити його як власника банківського рахунку

НОМЕР_1 до списків осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

20. Уповноважена особа Фонду листом від 03 червня 2015 року № 13.4/8648 повідомила позивачу, що вживаються усі необхідні заходи щодо захисту прав і законних інтересів вкладників банку.

21. Дізнавшись про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Міський комерційний банк» за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

23. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

24. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

26. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

29. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

30. За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

31. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

32. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

33. На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

34. Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою

200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

35. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

36. Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

37. Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

38. За приписами частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

39. Закриваючи провадження у цій справі, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки спір виник на стадії ліквідації банку, то з урахуванням статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) він предметно підсудний суду господарської, а не адміністративної юрисдикції. Мотивуючи таку правову позицію, суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 15 червня 2016 року в справі № 21-286а16.

40. Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанова від 18 квітня 2018 року в справі № 813/921/16,

від 23 травня 2018 року в справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справах № 805/2090/17-а, № 820/3664/16, від 27 червня 2018 року у справі № 813/2943/16 та інші).

41. У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, зокрема і відносини щодо формування переліку осіб, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

42. Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року

№ 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

43. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

44. Тому спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами

(пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), відповідно його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

45. Ураховуючи викладене, на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

46. Перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.

47. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Викладені у касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

49. Неправильне застосування Львівським апеляційним адміністративним судом статей 3 17 КАС призвело до безпідставного закриття цим судом провадження в адміністративній справі.

50. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

51. За змістом частини першої статті 353 КАС (у чинній редакції) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. З урахуванням наведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС (у чинній редакції) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

54. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2 - 4, 17 КАС, статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС (у чинній редакції), Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна В. І. Данішевська О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська Л. М. Лобойко Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.