Історія справи

Постанова ВП ВС від 30.09.2019 року у справі №806/1109/16
Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №806/1109/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 806/1109/16

Провадження № 11-340апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - СТОВ «Хлібороб») на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (суддя Попова О. Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (судді Капустинський М. М., Мацький Є. М., Шидловський В. Б.) у справі № 806/1109/16 за позовом СТОВ «Хлібороб» до приватного нотаріуса Новоград-Волинського районного нотаріального округу Житомирської області Люлевича Анатолія Івановича (далі - Нотаріус), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Жива Нива» (далі - ТОВ «Жива Нива»), про визнання протиправними й скасування рішень та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2016 року СТОВ «Хлібороб» звернулося до суду з позовом до Нотаріуса, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 квітня 2016 року № 29471902, № 29474544, № 29472989, № 29474919, № 29472665.

2. Позов мотивовано тим, що упродовж 2006-2011 років СТОВ «Хлібороб» уклало п`ять договорів оренди земельних ділянок із власниками цих ділянок, які були зареєстровані у відділі Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської області.

3. Позивач при спробі реєстрації додаткових угод дізнався, що Нотаріус прийняв оскаржувані рішення про державну реєстрацію договорів оренди між тими самими орендодавцями та ТОВ «Жива Нива».

4. На думку СТОВ «Хлібороб», оскаржувані рішення є протиправними, оскільки Нотаріус здійснив подвійну реєстрацію права оренди на одні й ті ж самі земельні ділянки. При цьому під час державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними з ТОВ «Жива Нива», відповідач не перевірив належним чином, чи було право оренди на ці ж земельні ділянки зареєстровано раніше за іншою особою, а тому здійснена реєстрація права оренди за ТОВ «Жива Нива» порушує права СТОВ «Хлібороб», відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2016 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення Нотаріуса від 29 квітня 2016 року № 29474544 та № 29474919; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

6. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2016 року апеляційні скарги позивача та ТОВ «Жива Нива» задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження в цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

7. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після вчинення дій Нотаріусомвиник спір про право цивільне, а відтак захищати свої права та інтереси особи повинні у спосіб, визначений у статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СТОВ «Хлібороб» у касаційній скарзі зазначило, що суди порушили й неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

9. На думку скаржника, суд першої інстанції правильно встановив, що Нотаріус як державний реєстратор належним чином не перевірив чи вже зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки за іншою особою, а тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Однак суд дійшов помилкового висновку про те, що реєстрація договорів оренди відділом Держкомзему в Андрушівському районі Житомирської областіу травні та серпні 2012 року здійснена за відсутності повноважень у цього органу на вчинення таких дій, а тому вказані договори не пройшли державну реєстрацію в порядку, встановленому законом.

10. СТОВ «Хлібороб» також зазначило, що оскаржує незаконні рішення Нотаріуса як державного реєстратора, тобто суб`єкта владних повноважень, які призвели до подвійної реєстрації договорів оренди землі, а тому цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

11. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог СТОВ «Хлібороб» й ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду про закриття провадження у справі, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги СТОВ «Хлібороб» задовольнити у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

12. На час розгляду справи відповідач та третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Рух касаційної скарги

13. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

15. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. У січні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 квітня 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує, зокрема, судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

19. 20 червня 2011 року між ОСОБА_6 (орендодавець) і СТОВ «Хлібороб» (орендар) укладено два договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області(далі - Сільрада).

20. 15 червня 2007 року між ОСОБА_3 (орендодавець) і СТОВ «Хлібороб» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сільради.

21. 15 липня 2007 року між ОСОБА_4 (орендодавець) і СТОВ «Хлібороб» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сільради.

22. 22 червня 2007 року між ОСОБА_5 (орендодавець) і СТОВ «Хлібороб» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сільради.

23. Вказані договори укладено на 10 років, після закінчення строку договорів оренди орендар мав переважне право на їх поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен був не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

24. 29 квітня 2016 року Нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію договорів оренди на вищезазначені земельні ділянки, а саме:

- з індексним номером 29471902 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Жива Нива»;

- з індексним номером 29472665 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Жива Нива»;

- з індексним номером 29474919 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ «Жива Нива»;

- з індексним номером 29474544 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_5 і ТОВ «Жива Нива»;

- з індексним номером 29472989 про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Жива Нива».

25. Не погодившись з рішеннями Нотаріуса, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

28. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

29. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

30. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

31. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

35. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

36. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

37. У цій справі СТОВ «Хлібороб», оскаржуючи рішення Нотаріуса про державну реєстрацію договорів оренди на вищезазначені земельні ділянки, обґрунтовує позовні вимоги наявністю у позивача права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «Жива Нива».

38. У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у реєстрі. Участь державного реєстратора (у цьому випадку - Нотаріуса) як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

39. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень та дій Нотаріуса про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок або її скасування є захистом прав на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

40. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

41. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що апеляційний суд, закриваючи провадження в адміністративній справі, помилково зазначив, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

42. Оскільки спір у цій справі виник між юридичними особами, то виходячи із суб`єктного складу сторін він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

44. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

45. Статтею 351 КАС України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

46. Оскільки суд апеляційної інстанції прийняв по суті правильне рішення, але помилково застосував норми процесуального права, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в її мотивувальній частині з огляду на викладені вище обставини.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» задовольнити частково.

2. Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року змінити в частині віднесення справи до юрисдикції загальних судів, визначивши право позивача на звернення з цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

3. В іншій частині ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська