Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №9901/257/19
Ухвала ВП ВС від 10.12.2019 року у справі №9901/257/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/257/19

Провадження № 11-1236заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С.,

Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І.,

Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа ? Громадська рада доброчесності, про визнання протиправним та скасування рішення від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня

2019 року(у складі колегії суддів Усенко Є. А., Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,

Ханової Р. Ф., Блажівської Н. Є.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від

11 лютого 2019 року № 197/вс-19 про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він брав участь у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 185/зп-16, за спеціальною процедурою призначення.

Рішенням Комісії від 29 грудня 2018 року № 330/зп-18 ОСОБА_1 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

01 лютого 2019 року Громадською радою доброчесності (далі ? ГРД) було затверджено висновок про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Зазначений висновок не був направлений ОСОБА_1 , а ВККС цей висновок був направлений у неробочий час, що, на думку позивача, є порушенням вимог Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від

13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі ? Регламент). До того ж рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року в адміністративній справі № 826/10158/17, яке набрало законної сили 30 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано попередній висновок ГРД від 18 квітня 2017 року. При цьому у висновку від 01 лютого 2019 року третя особа посилається фактично на ті ж обставини, які судовим рішенням у справі № 826/10158/17 визнано необґрунтованими припущеннями.

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від

24 травня 2019 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху як таку, що подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України), та надав десятиденний строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причини пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів.

4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення з позовом до адміністративного суду поновлено цей строк та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС.

5. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від

20 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

6. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, тому таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Водночас разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якого він посилається на отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції 04 листопада

2019 року, що підтверджується відповідною розпискою про отримання копії рішення особисто.

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 грудня 2019 року поновила позивачу строк на апеляційне оскарження та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року.

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 грудня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні. Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи було відкладено на 20 травня 2020 року о 12 годині 30 хвилин.

9. 28 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року залишити без змін.

10. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно із частиною 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

11. Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 185/зп-16 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

12. 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

13. Комісією 18 жовтня 2018 року прийнято рішення № 231/зп-18, зокрема, про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

14. Рішенням Комісії від 29 грудня 2018 року № 330/зп-18 затверджено результати складеного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду, згідно з якими ОСОБА_1 отримав 81,75 бала за анонімне письмове тестування та 84 бали - за виконання практичного завдання, за наслідками чого його допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

15. 01 лютого 2019 року ГРД затверджено висновок про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Цей висновок було направлено Комісії з порушенням пункту 4.10.1 розділу IV Регламенту, а саме: його надіслано засобами електронного зв`язку 01 лютого о 23 годині 17 хвилин. На підставі зазначеного висновок ГРД від 01 лютого 2019 року не був розглянутий ВККС у спосіб, установлений частиною першою статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі ? Закон № 1402-VIII), проте відомості, зазначені у висновку, були взяті Комісією до відома.

16. Рішенням ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.

17. Комісія мотивувала своє рішення тим, що за результатами дослідження наявних у досьє позивача матеріалів та проведеної співбесіди було встановлено, що позивач у матеріалах досьє та поясненнях під час співбесіди надав суперечливі відомості, які викликають сумнів у їх достовірності.

У матеріалах досьє зазначено, що дружина позивача за дорученням громадянина ОСОБА_2 , чоловіка її сестри, у 2016 році придбала в Києві квартиру. 05 лютого

2019 року позивач надав письмові пояснення та вказав, що дружина орендує у

ОСОБА_2 квартиру з грудня 2016 року. Проте під час співбесіди 11 лютого

2019 року позивач заявив, що дружина із серпня 2018 року в квартирі ОСОБА_2 не проживає, вказана квартира в грудні 2018 продана.

Також Комісія установила, що в деклараціях доброчесності судді за 2016 та

2017 роки ОСОБА_1 не вказав про свою участь у розгляді справи, що була предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ). Зокрема, у справі «Шалімов проти України» ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у рішенні ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 зазначено, що позивач повідомив неповні та недостовірні відомості у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015-2017 роки, що суперечить статті 1 Кодексу суддівської етики. Зокрема, у рішенні Комісії від 11 лютого 2019 року зазначено, що дохід дружини позивача, вказаний ОСОБА_1 , на 69 605 тис. грн менше, ніж нараховано податковими агентами; дружина позивача, окрім набуття у власність 15 земельних ділянок загальною площею близько 110 га у спадщину від сторонніх осіб на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, одна з яких придбана 30 листопада 2018 року, має в оренді земельну ділянку площею 7,65 га, розташовану там же і набуту 01 січня 2006 року, проте позивач не вказав цю земельну ділянку в деклараціях. ОСОБА_1 з 2008 по 2016 роки придбав земельні ділянки загальною площею 18,54 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, причому дві земельні ділянки загальною площею 15,01 га набув за заповітами від сторонніх осіб у 2006 році.

Син позивача ОСОБА_3 , який закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (Російська Федерація) і продовжує навчання в цьому ж навчальному закладі в аспірантурі на оплатній основі (строк навчання, як свідчать матеріали досьє, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 року), також одержав у спадщину від сторонніх осіб дві земельні ділянки загальною площею 15,42 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області в

2014 ? 2016 роках.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач дійшов висновку, що викладені обставини підтверджуються матеріалами досьє та результатами проведеної співбесіди.

18. Вважаючи рішення ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 необґрунтованим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

19. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВККС від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, яким повинне відповідати рішення суб`єкта владних повноважень для визнання його правомірним.

20. Відповідно до вимог частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання ? якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

На думку суду першої інстанції, зміст оскаржуваного позивачем рішення та встановлені судом обставини щодо його прийняття свідчать про відсутність передбачених наведеними нормами підстав для його скасування рішення ВККС України.

21. Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції зауважив, що взяття ВККС до відома висновку ГРД від 01 лютого 2019 року не суперечить пункту 4.10.1 Регламенту. Правових підстав для залишення інформації, наведеної у цьому висновку, поза увагою, у Комісії не було. Вона підлягала оцінці разом з іншими матеріалами досьє. Однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що зі змісту рішення, яке оскаржує позивач, не вбачається, що висновки Комісії за результатами проведення стосовно кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 попереднього кваліфікаційного оцінювання обумовлені висновком ГРД.

22. Стосовно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі № 826/10158/17 суд першої інстанції зазначив, що ним не встановлені обставини щодо відповідності декларацій позивача фактичному майновому стану його та членів його сім`ї, зокрема декларації за 2017 рік, так само, як і обставини щодо набуття права власності на земельні ділянки. Правова оцінка, яку суд зробив стосовно висновку ГРД від 18 квітня 2017 року як такого, що ґрунтується на припущеннях, а відтак не свідчить про недобросовісність ОСОБА_1 , не була обов`язковою для ВККС при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, оскільки цей висновок Комісією не брався до уваги.

23. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що рішення від 11 лютого 2019 року № 197/вс-19 приймалось ВККС колегіально за внутрішнім переконанням членів Комісії, з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Відповідно до правового регулювання кваліфікаційного оцінювання в процедурі конкурсу на зайняття посади судді оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності покладається саме на членів ВККС України і ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог

24. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено рішення Комісії від 11 лютого 2019 року на предмет перевірки його вимогам вмотивованості. Зокрема, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутня інформація про бали за оцінювання таких критеріїв, як компетентність та професійна етика. Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні критерії професійної етики та доброчесності оцінювалися на підставі одних і тих же обставин, хоч їх показники встановлення є різними.

25. Скаржник зазначає, що факти недоброчесності судді вже були предметом спору, за наслідками якого винесено судове рішення у справі № 826/10158/17, яке набрало законної сили та яким установлено протиправність висновків ГРД. Ці висновки повністю продубльовані в оскаржуваному рішенні, тому так само мали бути визнані протиправними, чого суд першої інстанції не зробив, що фактично призвело до порушення принципів правової визначеності через незлагодженість прецедентної практики за ідентичних обставин.

26. На думку позивача, щодо недотримання правил декларування ВККС не вказано жодних посилань на дані, отримані від Національного агентства з питань запобігання корупції та Державної фіскальної служби України щодо вчинення ним будь-яких порушень декларування, хоч саме посилання на відомості цих органів є єдиним законним джерелом походження інформації відносно порушення правил декларування.

27. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що він як публічна особа має дещо обмежене право на приватність, однак це положення не застосовується до членів його сім`ї, які є самостійними суб`єктами із самостійними правами. На його думку, ГРД було здійнено втручання у його особисте та сімейне життя.

28. Також скаржник зазначає, що прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Шалімов проти України» не стосується судді ОСОБА_1 , а тому його участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у суді вищої інстанції не вплине на авторитет Верховного Суду. Окрім наведеного, є безпідставними твердження відповідача і про те, що кандидат повідомив у декларації доброчесності судді за 2017 рік недостовірні відомості, а саме те, що суддя не підтвердив участі в розгляді справи ЄСПЛ, оскільки із самої декларації доброчесності судді за 2017 рік вбачається, що ОСОБА_1 у місці для додаткових пояснень, які заповнюються за бажанням, зазначено про прийняте рішення ЄСПЛ «Шалімов проти України», ці відомості було внесено саме в розділ додаткових пояснень виключно у зв`язку з тим, що в рішенні ЄСПЛ не було встановлено порушень позивача.

Позиція ВККС щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

29. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню через його законність та обґрунтованість. Зокрема, відповідач вважає, що рішення Касаційного адміністративногосуду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права щодо законності і обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

30.Відповідач зазначає, що під час співбесіди з кандидатом на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 обговорено дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Обговоривши в ході співбесіди результати дослідження матеріалів досьє кандидата ОСОБА_1 , Комісія ухвалила рішення про непідтвердження здатності скаржника здійснювати правосуддя у відповідному суді.

31. ВККС звертає увагу на те, що процедура визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є виключною компетенцією Комісії, яка здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням і не може зазнавати втручання шляхом перевірки прийнятого Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання через його судове оскарження за умови дотримання передбачених законом процедур і гарантій.

32. Водночас в апеляційній скарзі позивачем не наведено жодної норми матеріального чи процесуального права, які, на думку ОСОБА_1 , порушив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 20 вересня 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права та акти їх застосування

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Конституційний Суд України в пункті 3.3 Рішення від 20 січня 2012 року

№ 2-рп/2012 зазначив, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, потрібно виходити з того, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів ? суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві.

35. Пунктом 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

36. Частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Комісією (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).

37. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

38. Згідно із частиною першою статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

39. За змістом пункту 3 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури Комісія, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.

40. Як установлено частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика; 3) доброчесність.

41. Відповідно до частини п`ятої цієї статті порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

42. Згідно із частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

43. За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 81 цього Закону Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі в конкурсі.

44. Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (додаток до рішення Комісії від 3 листопада

2016 року № 143/зп-16; далі ? Положення) дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

45. За пунктом 20 розділу ІІІ Положення під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

46. Частиною першою статті 88 Закону №1402-VIII установлено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

47. Для формування досьє кандидата на посаду судді і проведення кваліфікаційного оцінювання Комісія має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів щодо кандидата на посаду судді та членів його сім`ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються (частина перша статті 86 Закону № 1402).

48. Відповідно до статті 87 Закону № 1402 з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка має право: збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо кандидата на посаду судді та надавати її Комісії; надавати, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді.

49. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

50. Відповідно до частини другої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

51. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання ? якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

52. Відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону №1402-VIII.

53. За змістом підпунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ цього Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються в 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.

54. Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

55. Дослідження досьє та проведення співбесіди як один з етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій Комісії.

56. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від

19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від

27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

57. З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

58. Парламентська асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня

2008 року № 1165 (1998) про право на приватність зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Оцінка спірних правовідносин та висновків суду, рішення якого переглядається

59. Заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

60. Ураховуючи наведене вище правове регулювання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_1 про необхідність мотивації ВККС кожного критерію є необґрунтованими, оскільки вмотивованості кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена ВККС і цього органу Законом не передбачено, адже це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

61. Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18; від 19 червня 2019 рокуу справі

№ 9901/539/18.

62. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його ухвалення слугували обґрунтовані сумніви ВККС щодо відповідності кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики.

63. Це рішення приймалось Комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності до рішення.

64. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про прийняття Комісією рішення без зазначення жодної правової підстави та про неналежне дослідження судом доказів, відображених у рішенні фактів та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це рішення прийнято Комісією у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

65. Велика Палата Верховного Суду також зважає на те, що посада судді покладає певні обмеження й обов`язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою й необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов`язків, але й у повсякденному житті.

66. Тому суд не вважає, що Комісія, здійснюючи покладений на неї законом обов`язок кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності, що включає з`ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного, допустила втручання у приватне життя позивача.

67. Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня

2012 року № 2-рп/2012 зазначено, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження.

Як зазначено у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 грудня

2008 року № 1165 (1998) публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

68. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо невмотивованості рішення ВККС від 11 лютого 2019 року, оскільки Комісія взяла до відома висновок ГРД, а не розглянула його у спосіб, який передбачений статтею 88 Закону № 1402-VIII.

69. До того ж ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

70. Як убачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни цього рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

72. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

73. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

74.Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

75. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від

20 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М.Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

В. І .Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С.Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська