Історія справи

Ухвала ВП ВС від 21.11.2019 року у справі №9901/381/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/381/19

Провадження № 11-1209заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

представника позивачки - адвоката Іщенко Ю. А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (судді Уханенко С. А., Бевзенко В. М., Загороднюк А. Г., Кашпур О. В., Радишевська О. Р. ) в адміністративній справі № 9901/381/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і нечинним рішення в окремій частині і

ВСТАНОВИЛА:

1.17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і нечинним рішенняВищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 22 квітня 2019 року № 86/ко-19 (далі - Спірне рішення) про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді в частині про те, що це рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), а також вважати Спірне рішення таким, що набрало чинності від дати його ухвалення.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що за відсутності висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) Спірне рішення набрало чинності з моменту його ухвалення і в Комісії у складі колегії не було підстав виносити на розгляд ВККС у пленарному складі питання щодо підтримки ухваленого нею рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя відповідно до вимог абзацу другого частини 1 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law10~) та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Рішення мотивував тим, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Зазначив, що на виконання вимог підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється Комісією у складі колегії за результатами співбесіди.

У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого ~law11~.

Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС згідно з абзацом другим частини першої статті 88 цього ж Закону.

У підсумку суд дійшов висновку, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку ГРД, незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії, необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС у пленарному складі.

3. ОСОБА_1. не погодилась із зазначеним рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Вважає рішення суду першої інстанції непереконливим, незрозумілим, суперечливим, необґрунтованим та незаконним. Стверджує, що воно ухвалено незаконним складом суду та з порушенням принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом, змагальності, без дотримання розумних строків розгляду справи.

Із посиланням на положення ~law12~, відповідні правила Регламенту та інші джерела права ОСОБА_1 доводить, що суд першої інстанції не повинен був визнавати законним Спірне рішення, оскільки невиправдано й протиправно не надав значення тій обставині, що в юридичному та фактичному сенсах не існувало негативного висновку ГРД про невідповідність її як судді критеріям доброчесності та професійної етики, за наявності якого колегія ВККС вправі ухвалити рішення, подібне оскарженому.

За баченням скаржниці, суд першої інстанції не міг не визначити, що висновок про невідповідність її як судді критеріям доброчесності та професійної етики ГРД подала без дотримання підпунктів 4.10.1,4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, оскільки не назвала процедури, в межах якої надає висновок; не подала інформації про пояснення судді чи про відмову їх надати, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитись з висновком, не надіслала висновок позивачці і таким чином позбавила її можливості висловити свої пояснення; не долучила пояснення судді та додатків на підтвердження відомостей, викладених у висновку, інформація не підписана всіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення; підписала іменем особи, яку неможливо ідентифікувати, що дає підстави вважати такий висновок анонімним. З огляду на такі обставини колегія Комісії протокольним рішенням від 22 квітня 2019 року цей висновок залишила без розгляду.

Далі Спірним рішенням визнала суддю Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1. такою, що відповідає займаній посаді, але водночас вирішила, що Спірне рішення набирає законної сили відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту.

Розгляд питання щодо підтримки рішення Комісії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі є наступним етапом кваліфікаційного оцінювання судді, який настає лише тоді, коли є негативний висновок ГРД, розгляд й подолання якого має відбуватися на засіданні пленарного складу ВККС. Але оскільки висновок ГРД, про що мовилося вище, був залишений без розгляду, то в колегіального складу ВККС не було жодних визначених законом підстав та мотивів для ухвалення Спірного рішення про необхідність продовження процедури оцінювання.

Із наведенням розлогих міркувань позивачка зазначає, що усупереч приписам пункту
4.10.8 Регламенту висновок ГРД за формою та змістом не мав оцінюватися як висновок та документ, що тягне настання відповідних юридичних наслідків, оскільки ГРД фактично затвердила не висновок про невідповідність судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, а рішення про надання інформації, свідченням чого є протокол електронного голосування, з якого вбачається, що 21 квітня 2019 року ГРД затвердила лише рішення про надання інформації, а не рішення про надання ВККС висновку про невідповідність судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Під час розгляду справи суд першої інстанції ці доводи позивачки залишив поза увагою й не навів мотивів спростування, які б ґрунтувалися на положеннях законодавства.

Залишення висновку ГРД без розгляду фактично має означати, що такого документа немає, не існує як правового явища, але ні Комісія, ні суд першої інстанції із покликанням на закон не мотивували, чому рішення колегії ВККС із позитивними для позивачки результатами кваліфікаційного оцінювання мають бути підтверджені на пленарному засіданні Комісії.

Розгляд справи незаконним складом суду вбачає в тому, що через порушення пункту 19 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17), та всупереч пункту 3.4 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, із використанням такої підстави, як відрядження відбулася заміна судді Смоковича М. І., який був включений у первинний склад колегії суддів автоматизованою системою, іншим суддею.

Порушення принципів рівності ОСОБА_1 в основному виводить з того, що суд першої інстанції відмовив задовольнити її клопотання про долучення до справи копії судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року у справі № 640/10517/19, яким цей суд задовольнив її позов про визнання протиправним і скасування висновку ГРД від 21 квітня 2019 року стосовно неї, натомість, з погляду скаржниці, йшов назустріч відповідачу, коли, ігноруючи процесуальні права позивачки, оголосив перерву і надав представнику відповідача час для підготовки до розгляду справи. У цих діях вбачає також порушення принципу змагальності.

Те, що суд першої інстанції призначив справу до розгляду на 24 вересня 2019 року, а потім за відсутності для цього підстав оголосив перерву у розгляді справи до 15 жовтня 2019 року, розцінює як порушення розумних строків розгляду справи.

Позивачка наводить й інші міркування на користь скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, які переважно деталізують, доповнюють та вторують тим доводам, які викладені вище.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі та призначила справу до розгляду.

5. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Проведення пленарного засідання Комісії передбачено саме для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності негативного висновку ГРД. Скасування в судовому порядку такого висновку не може свідчити про незаконність Спірного рішення, оскільки на час проведення співбесіди він був чинним. До того ж до повноважень Комісії у пленарному складі входить перевірка обґрунтованості рішення Комісії у складі колегії про залишення без розгляду висновку ГРД.

Вказує, що ОСОБА_1 суб'єктивно та вибірково виклала обставини спірних відносин та не додала доказів на підтвердження своїх вимог.

6. У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Іщенко Ю. А. підтримала доводи апеляційної скарги, послалася на наведені в ній аргументи й просила її задовольнити.

Представник відповідача для апеляційного перегляду справи в судове засідання не з'явився.

7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

8. Фактичні обставини, які суд першої інстанції встановив у цій справі, стисло можна викласти таким чином.

Президент України Указом від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 призначив ОСОБА_1 суддею Солом'янського районного суду міста Києва строком на п'ять років, а Указом від 29 грудня 2017 року № 444/2017 - на посаду судді цього ж суду безстроково.

Комісія рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1.

Спірним рішенням ВККС:

- визначила, що суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 738,125 бала;

- визнала суддю Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. такою, що відповідає займаній посаді;

- зазначила, що рішення набирає чинності у порядку, визначеному підпунктом
4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.

Зі змісту Спірного рішення убачається, що на стадії другого етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія дослідила досьє судді ОСОБА_1. та 22 квітня 2019 року провела співбесіду із суддею, під час якої обговорила питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли за результатами дослідження досьє. Як-от, обговорила питання ефективності здійснення суддею правосуддя, питання майнового характеру, задекларованого майна та доходів судді, членів її сім'ї, інформацію, отриману від Національного антикорупційного бюро України, а також інформацію, отриману з відкритих джерел.

21 квітня 2019 року (неділя) о 23 год. 48 хв. до Комісії електронною поштою надійшов документ під назвою "Висновок про невідповідність судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики", який зареєстрований у Комісії 22 квітня 2019 року та переданий доповідачу ВККС після початку засідання з проведення співбесіди.

За результатами вивчення зазначеного висновку Комісія установила його невідповідність підпунктам 4.10.1,4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.

Було виявлено: недотримання строків подання висновку до Комісії; незазначення процедури, в межах якої надано висновок; незазначення інформації щодо пояснень судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитися з висновком; відсутність пояснень судді; відсутність додатків, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді; інформація не підписана всіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії висновку.

Представник ГРД на засідання Комісії 22 квітня 2019 року не з'явився.

Відповідно до підпунктів 4.10.1,4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Комісія у складі колегії прийняла протокольне рішення про залишення висновку без розгляду.

У мотивувальній частині Спірного рішення покликалася на підпункт 4.10.8 пункту
4.10 Регламенту в частині ухвалення протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення та набрання рішенням чинності з дня ухвалення в разі його підтримки не менше ніж одинадцятьма членами ВККС.

Позивачка, вважаючи, що Комісія протиправно ухвалила Спірне рішення, за наслідками якого відбулося порушення її права (вважатися такою, що відповідає займаній посаді судді), звернулася до суду із цим позовом.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - ~law13~) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law14~ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ~law15~, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному ~law16~. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За правилами ~law17~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).

Відповідно до ~law18~ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

~law19~ передбачено, що суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).

У свою чергу ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД складається з двадцяти членів. ГРД здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п'ять членів Ради (~law20~).

~law21~ передбачено, що ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

Відповідно до положень ~law22~ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Згідно з пунктом 4.8 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді та пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затверджених рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень ~law23~, підлягає обов'язковому дослідженню, тобто розгляду, відповідачем разом з іншими документами, які містяться в досьє кандидата на посаду судді (суддівському досьє).

29 грудня 2017 року ВККС прийняла рішення № 140/зп-17, яким внесла зміни до Регламенту. Цим рішенням Регламент, зокрема, доповнено пунктом 4.10 під назвою "Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності".

Підпунктом 4.10.3. пункту 4.10 передбачалося, що інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім'я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4-5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання ГРД зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/460/18 висловила правову позицію відносно того, що згідно з ~law24~, зокрема, надає собі право залишати без розгляду інформацію або висновок, які були надані ГРД, оскільки ~law25~ не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 29 грудня 2017 року № 140/зп-17 щодо внесення змін зокрема, до підпункту 4.10.3 пункту
4.10 Регламенту.

10. Реагуючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цьому спорі визначальним питанням, на яке потрібно відповісти, є питання про те, чи документ, який за формою, зовнішнім текстуальним вираженням називається висновок ГРД, а зміст містить відомості, що мають відношення до предмета кваліфікаційного оцінювання, але при цьому поданий до колегії ВККС поза строком, встановленим підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту (не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди) й щодо якого колегія ВККС ухвалила рішення його не розглядати, є тим актом, який колегія Комісії має оцінити з юридичної та фактичної сторони та за наслідками такої оцінки ігнорувати, не зважати на нього настільки, щоб ухвалити рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (~law26~), і водночас не виконувати абзац другий цієї частини про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Із аналізу наведених норм випливає, що у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) ВККС є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ (чергового) з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.

З контексту наведеного нормативно-правового регулювання випливає, що ГРД збирає, оцінює інформацію щодо судді та у строк не пізніше 10 днів до дня проведення співбесіди із суддею надсилає інформацію щодо нього або ж висновок про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до пункту 16 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

У пункті 19 цього ж Положення передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію.

Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Правилам цього пункту кореспондують положення Регламенту про строк надсилання висновку ГРД, який має бути достатнім та необхідним для того, щоб суддя, який проходить кваліфікаційне оцінювання, мав можливість ознайомитися з такою інформацією та бути готовим до надання пояснень щодо обставин і фактів, викладених у висновку.

За результатами співбесіди ВККС у складі колегії, виходячи з результатів співбесіди, надає оцінку інформації або висновку щодо судді та приймає рішення про підтвердження здатності або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У Висновку Ради Європи від 10 квітня 2017 року щодо пункту 3.11 Регламенту ГРД, з посиланням на позиції Консультативної ради європейських суддів, наголошено, що усі процедури індивідуального оцінювання мають надавати суддям змогу висловлювати свою думку стосовно власної діяльності і стосовно оцінки своєї діяльності. Будь-яка процедура має надавати їм можливість оскаржити результати оцінювання в незалежних органах або в суді. Більше того, суддя, роботу якого оцінюють, повинен мати ефективні правові засоби оскарження незадовільних результатів оцінювання, особливо якщо це впливає на "громадянські права" судді в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінювання судді за критеріями "компетентність ", "професійна етика", "доброчесність" віднесено до виключних повноважень Комісії, яка з підстав та в порядку, передбачених ~law27~, ухвалює кінцеве та остаточне рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. У випадку якщо ГРД у висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

11. Отже, якщо виходити із положень ~law28~, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо з положень ~law29~ в поєднанні з положеннями пункту 4.10, й зокрема підпункту 4.10.1 Регламенту, то можна підсумувати, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Саме колегія ВККС наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. У процесі кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати - впливає чи не впливає висновок ГРД або інформація цієї Ради на результат оцінювання, за умови, що висновок ГРД поданий таким чином, що і суддя, і Комісія мали достатньо часу ознайомитися з ним й відповідним чином відреагувати на нього. У рамках цієї процедури колегія ВККС може ухвалити рішення не розглядати висновок чи інформацію ГРД, якщо вони подані, приміром, поза строком, встановленим підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту.

Поряд з цим треба визнати, що навіть за умови, коли висновок ГРД потрапив в поле зору колегії ВККС незадовго до початку проведення співбесіди із суддею та з порушенням строків його подання, що зумовило ухвалення рішення про залишення висновку ГРД без розгляду, в розумінні положень абзацу другого ~law30~ це не означає, що колегія ВККС набуває можливості оцінювати, аналізувати та визначати юридичну природу цього документа, вирішувати, чи відповідає він вимогам щодо форми та змісту, встановленим законом, чи є він тією причиною (детермінантою), що зобов'язує (спонукає) колегію ВККС до ухвалення рішення стосовно суті висновку ГРД.

Із законодавчого визначення абзацу другого частини першої цієї статті випливає, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з'являється таке правове явище чи обставина, як висновок ГРД, то тоді закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному судді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином й якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із ~law31~одавчого формулювання висновується, що саме ВККС у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку ГРД й дати відповідь на інші питання, пов'язані з цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але й стосовно його дійсності, достовірності, об'єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.

Гіпотеза норми абзацу другого ~law32~ через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів ВККС на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді ~law33~ пов'язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС позитивного для судді рішення.

Із наведених вище законодавчих положень випливає також, що колегія ВККС, коли ухвалює рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про підтвердження суддею здійснювати повноваження у відповідному суді, не задіює власних владних повноважень й не вдається до застосування якісних і кількісних критеріїв чи інших оцінних характеристик, власного розсуду, а лише відтворює, реалізує волю, веління, функцію норми закону. За цієї правової ситуації колегія ВККС не здійснює своїх дискреційних повноважень.

12. В аспекті викладеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Спірне рішення Комісія прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення; гадає, що висновки суду ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному досліджені фактичних обставин справи й правильному застосуванні норм матеріального права. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає непереконливими й спростовними доводи скаржниці про прийняття Комісією оскаржуваного рішення без зазначення правових підстав та про неналежне дослідження судом доказів і відображених у рішенні фактів.

13. У частині 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У зв'язку з наявністю випадку, який унеможливлював участь судді у розгляді справи (у зв'язку з відрядженням судді Смоковича М. І., який входив до складу постійної колегії суддів), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Велика Палата Верховного Суду оцінила обставини, що могли перешкодити розгляду конкретної справи у строки, встановлені процесуальним законом, і вважає, що заміна судді у складі колегії на підставі вмотивованого розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, підписаного відповідно до його посадових обов'язків, відповідає порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та Тимчасовим засадам використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затвердженим постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8.

14. Покликання позивачки на те, що правосуддя у справі за її позовом не здійснювалося на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, провадилося з порушенням принципу змагальності та без дотримання розумних строків, свідченням чого є описані вище прояви, не є слушними та переконливими, позаяк фактичний, казуальний зміст цих проявів не містить достатніх підстав, які б крізь призму розуміння названих засад правосуддя містили в собі щирі та раціональні свідчення, достатні для того, щоб викликати обґрунтовані сумніви в законності та правильності оскарженого судового рішення.

15. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

16. Як згадано вище, міркування і твердження позивачки в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська