Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.02.2022 року у справі №826/17492/16
Постанова ВП ВС від 16.05.2018 року у справі №826/17492/16
Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №826/17492/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 826/17492/16 (К/9901/5999/18, К/9901/5995/18)

Провадження № 11-335ас18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяви Державної авіаційної служби України та Кабінету Міністрів України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року у справі № 826/17492/16 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Міжнародні авіалінії України», Державна авіаційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії», про визнання незаконною та нечинною постанови,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними та нечинними з 01 січня 2014 року положення п. 5, 6 розд. II Додатку до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях», з наступними змінами та доповненнями. Зобов'язано Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України після набрання постановою суду законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину цієї постанови суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної авіаційної служби України залишено без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

14 липня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба), а 15 серпня 2017 року заява Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) про перегляд цим судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року за правилами п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. Як на підставу для перегляду зазначеної ухвали Державіаслужба та КМУ посилаються на постанову Вищого господарського суду України від 11 лютого 2013 року по справі

№ 5011-14/10827/2012, а КМУ на ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2011 року, від 25 червня 2013 року по справі № К-18676/10-С і від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/18766/11.

Ухвалами Верховного Суду України від 28 липня 2017 року та від 08 вересня 2017 року відкрито провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 1 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII установлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

18 січня 2018 року заяви Державіаслужби та КМУ передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

За приписами підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції

Закону № 2147-VIII) якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Оскільки справа за вказаними заявами згідно із ч. 2 ст. 241 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду) підлягала розгляду на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України в адміністративних та господарських справах, то її відповідно до підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду, який згідно з підп. 1 п. 1 зазначеного розділу КАС України здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 30 березня 2018 року прийняла до розгляду заяви Державіаслужби та КМУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження на 16 травня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

У липні 2016 року ОСОБА_3 здійснено авіапереліт за маршрутом Київ - Бургас (Болгарія) - Київ.

Згідно з листом туроператора Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний Тревел Бутік» від 18 жовтня 2016 року, вартість вказаного перельоту склала 4514,60 грн, з яких тариф - 3561,60 грн, а такси - 953,00 грн, в тому числі збір за кожного пасажира, що відлітає з аеропорту України, у розмірі, еквівалентному 2,00 дол. США.

Підставою поданого позову є незгода ОСОБА_3 із збором за кожного пасажира, що був стягнутий з позивачки при здійсненні польоту за маршрутом Київ - Бургас (Болгарія) - Київ на підставі постанови КМУ від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» (далі - Постанова № 819).

Перевіривши наведені в заявах доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що заяви не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду) підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень у адміністративних справах є: (…) неоднакове застосування судом (судами) касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (…).

Підставою звернення із такою заявою до суду Державіаслужба зазначила про неоднакове, на її думку, застосування Вищим адміністративним судом України та Вищим господарським судом України в побідних правовідносинах норм матеріального права, а саме положень ст. 12 Повітряного кодексу України (далі - ПКУ). На підтвердження вказаного Державіаслужбою додано до заяви постанову Вищого господарського суду України від 11 лютого 2013 року у справі

№ 5011-14/10827-2012.

Однак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця постанова не є такою, що прийнята у подібних правовідносинах та може бути підставою для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України у цій справі, з огляду на слідуюче.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_3 оскаржує нормативно-правовий акт (Постанову № 819) з посиланням на те, що він суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили (Конституції України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Податковому кодексу України, Закону України «Про адміністративні послуги» тощо) та який, на її думку, неправомірно застосований до позивачки.

Тобто, стороною у цій справі є фізична особа, яка оскаржує застосування Постанови КМУ № 819 від 28 вересня 1993 року до споживача (позивачки) при купівлі нею послуги міжнародного авіаперевезення.

Отже, предметом адміністративного позову у справі № 826/17492/16 є оскарження Постанови № 819, як нормативно-правового акту та дослідженню підлягало питання відповідності цієї постанови актам вищої юридичної сили.

Натомість, предметом господарського позову у справі № 5011-14/10827-2012, на яку посилається Державіаслужба, є стягнення з авіакомпанії до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Держспецфонд) заборгованості з державних зборів.

Тобто, сторонами у цій справі є юридичні особи, а спірні правовідносини пов'язані зі сплатою суб'єктом авіаційної діяльності зборів до Держспецфонду. При цьому, жодна із трьох судових інстанцій при постановленні цього рішення не посилалась на Постанову КМУ № 819, не досліджувала її зміст та не оцінювала її на предмет відповідності актам вищої юридичної сили.

При вирішенні господарського спору суди керувались виключно нормами зобов'язального права та положеннями цивільного і господарського кодексів України, що стосуються зобов'язальних, приватноправових, а не публічно-правових відносин.

Аналізуючи правовий зміст постанов Вищого адміністративного суду України у справі № 826/17492/16 та Вищого господарського суду України у справі

№ 5011-14/10827-2012, Велика Палата Верховного Суду встановила, що у цих справах різні сторони та відмінні правовідносини, а тому постанова Вищого господарського суду України від 11 лютого 2013 року безпідставно використана Державіаслужбою у якості доказу неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що нібито спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Що стосується доводів КМУ про наявність підстав для перегляду оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду), Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних справ.

Оскільки провадження у цій справі було відкрито Окружним адміністративним судом м. Києва згідно з приписами ст. 17, 19 КАС України, відсутні підстави вважати, що при розгляді справи були порушені правила підсудності або встановленні законом юрисдикції адміністративних судів. Крім того, заява КМУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року також не містить жодних відомостей про порушення судами юрисдикції/підсудності при вирішенні справи № 826/17492/16.

Усі судові інстанції розглядали позов по суті, провадження у справі не зупинялося та не закривалося, а також позовна заява не була залишена без розгляду. Відтак, жодне судове рішення у цій справі, тим більше згадана ухвала Вищого адміністративного суду України, подальшому провадженню у справі не перешкоджала.

Таким чином, посилання КМУ про наявність підстав для перегляду оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) є безпідставними та необґрунтованими.

КМУ також зазначає про неоднакове, на його думку, застосування Вищим адміністративним судом України в подібних правовідносинах положень ст. 99, 100 КАС України (строки звернення до суду). На підтвердження вказаного КМУ додано до заяви ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2011 року, від 25 червня 2013 року по справі № К-18676/10-С і від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/18766/11.

Дослідивши ці ухвали, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вони не є такими, що прийняті у подібних правовідносинах та можуть бути підставою для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України у цій справі, оскільки у судових рішеннях, на які посилається заявник, йде мова про початок перебігу річного строку для оскарження нормативно-правового акта, в той час, як згідно з чинним на момент оскарження Постанови № 819 законодавством, встановлено шестимісячний строк для звернення особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається КМУ у своїй заяві, не містять висновків про початок перебігу шестимісячного строку для оскарження в адміністративному суді нормативно-правового акта суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть свідчити про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 99, 100 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

В ухвалах Вищого адміністративного суду України (справи № К-18676/10-С, № К/9991/18766/11), які надані КМУ на підтвердження наведених у заяві доводів, підставами для звернення до суду стали інші правовідносини, а саме: визнання протиправними та скасування постанов КМУ № 836 «Про компенсацію виплат особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи»; № 848 «Про розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2004 рік»; № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України предметом судового розгляду стало визнання незаконною постанови КМУ від 18 квітня 1996 року № 429 «Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами» або такою, що не відповідає Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», тобто такі правовідносини не є однаковими з правовідносинами, які є предметом розгляду в справі № 826/17492/16.

Оскільки обставини у справі, що розглядається, відмінні від обставин, установлених у згаданих справах № К-18676/10-С, № К/9991/18766/11, а підстави, з яких позивачі в цих справах звернулися за захистом своїх порушених прав, відрізняються від вимог ОСОБА_3, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви КМУ про перегляд судового рішення.

Крім того, як убачається із заяви про перегляд, наведені в ній доводи КМУ щодо помилковості висновків касаційного суду, фактично зводяться до переоцінки обставин у справі та дослідження доказів, що суперечить нормам ст. 235 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається постанова, зокрема, про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення (п. 2 ч. 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися (…).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду), підп. 1, 2 п. 1 розд. VІІ «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні заяв Державної авіаційної служби України та Кабінету Міністрів України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року у справі № 826/17492/16 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Міжнародні авіалінії України», Державна авіаційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії», про визнання незаконною та нечинною постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В.С. Князєв