Постанова

Іменем України

4 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 752/2422/17

Провадження № 14-325 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі також - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) про визнання рішення та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, постановлену суддею Плахотнюк К. Г., і постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20 квітня 2017 року просив:

1.1. Визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору банківського рахунку № 8051 від 16 травня 2014 року (далі також - договір) нікчемним.

1.2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за договором за рахунок коштів Фонду.

1.3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду на підставі договору банківського вкладу.

1.4. Стягнути з Фонду на користь позивача 198 115,00 грн.

2. Позов мотивував такими обставинами:

2.1.16 травня 2014 року позивач уклав з ПАТ "Старокиївський банк" договір.

2.2. Відповідно до виписки відділення № 1 ПАТ "Старокиївський банк" станом на 23 червня 2014 року залишок на поточному рахунку, відкритому на підставі договору, становив 198 115,00 грн.

2.3. На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 365 ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

2.4.17 червня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 50 щодо впровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду в ПАТ "Старокиївський банк".

2.5.11 вересня 2014 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк".

2.6.17 вересня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 92 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О.

2.7.13 жовтня 2014 року позивач подав заяву на ім'я уповноваженої особи Фонду про включення його в загальний реєстр вкладників і надання коштів у розмірі гарантованої суми відшкодування за умовами договору.

2.8. За результатами перевірки укладеного договору уповноважена особа Фонду вважає його нікчемним.

2.9. Уповноважена особа Фонду неправомірно визнала договір нікчемним, не визначивши для цього конкретної підстави відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон); позивачеві невідомо про існування будь-якого судового рішення, яким договір визнаний нікчемним.

2.10. Означена поведінка відповідача є протиправною та порушує права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3.20 квітня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог про:

3.1. Визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за договором за рахунок коштів Фонду.

3.2. Зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду на підставі договору банківського вкладу.

4. Суд вказав, що ці вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

5.12 вересня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору нікчемним.

6. Мотивував ухвалу пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній на той час редакції.

7.14 червня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Фонду на користь позивача 198 115,00 грн, вказавши, що зазначену вимогу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8.2 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Мотивував постанову тим, що лише Фонд за законом має забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації. Спірні правовідносини випливають з укладеного договору, а уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники банку, який є стороною договірних відносин. Отже, відповідачем у цій справі є банк, від імені якого під час ліквідації діє уповноважена особа Фонду. Тому спір не є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

10.12 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував судове рішення апеляційного суду від 2 серпня 2018 року, а справу передав на новий розгляд до суду цієї ж інстанції, оскільки апеляційний суд не повідомив належним чином Фонд про розгляд справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

11.6 лютого 2019 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року.

12. Мотивував постанову тим, що заявлені позовні вимоги стосуються виконання Фондом делегованих йому державою владних управлінських функцій, а тому цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13.7 березня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

14.15 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

16. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційну скаргу позивач обґрунтував так:

17.1. Суди першої й апеляційної інстанцій належно не дослідили обставин справи, не застосували норми права, які мали обов'язково застосувати до спірних правовідносин, внаслідок чого постановили незаконні судові рішення.

17.2. Суди порушили права позивача на справедливий і неупереджений суд. Так, 16 листопада 2016 року Господарський суд міста Києва відмовив позивачеві у прийнятті позовної заяви, оскільки спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість у справі № 752/2422/17 суди вказали на належність спору до юрисдикції адміністративного суду. Проте у разі звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач може не захистити його права через сплив строку звернення до суду.

(2) Позиції інших учасників справи

18.11 травня 2019 року уповноважена особа Фонду подала додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вказала на адміністративну юрисдикцію суду щодо розгляду цього спору з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду.

19. Фонд відзив на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

20. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

21. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

22. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

23. Пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

24. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина 1 , пункт 1 частини 2 статті 17 КАС України у зазначеній редакції).

25. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

26. Суди першої й апеляційної інстанції вважали, що спір в частині вимоги про відшкодування Фондом позивачеві коштів за вкладом у розмірі 198 115,00 грнслід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

27. Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини, зокрема, між Фондом, банками, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

28. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону в редакції, чинній на час звернення до суду, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

29. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

30. Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду).

31. Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень.

32. Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

33. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).

34. Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

35. З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

36. Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 161/11401/17, від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц). Натомість, спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим, і його залежно від суб'єктного складу треба розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65,71 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц).

37. Оскільки позивач претендує на відшкодування Фондом коштів за вкладом у сумі 198 115,00 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів щодо розгляду справи за правилами адміністративного судочинства через публічно-правовий характер спірних правовідносин.

38. Висновок Господарського суду міста Києва в ухвалі від 16 листопада 2016 року у справі № 910/20662/16 про відмову у прийнятті позовної заяви позивача не є перешкодою для звернення до належного суду.

39. Визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикції належного суду може бути підставою для поновлення строку на звернення з позовом до такого суду, яким у ситуації позивача є суд адміністративний (близький за змістом висновок щодо підстави для поновлення строку див. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц).

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

40. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

41. Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Томуцю скаргу слід залишити без задоволення, а Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

43. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з поданням касаційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись частиною 1 статті 400, пунктом 1 частини 1 статті 409, частиною 1 статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкО. Б. Прокопенко Т. О. АнцуповаВ.

В. Пророк С. В. БакулінаЛ. І. Рогач В. В. БританчукО. М. Ситнік Ю. Л. ВласовО.

С. Ткачук М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська Н. П. Лященко