Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.06.2018 року у справі №817/986/17
Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі №817/986/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 817/986/17

Провадження № 11-981апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (судді Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовська К. С.) у справі № 817/986/17 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухи Олександри Миколаївни (далі - Державний реєстратор, Управління Міськради відповідно), Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - Управління ДАБІ), треті особи: ОСОБА_5, Управління Міськради, про визнання дій протиправними, скасування реєстрації та рішення і

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора та Управління ДАБІ, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління ДАБІ щодо реєстрації 05 квітня 2017 року за № РВ 142170951477 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Реконструкція житлового будинку та господарських будівель з добудовою по АДРЕСА_1» та скасувати реєстрацію вказаної декларації;

- скасувати рішення Державного реєстратора від 10 квітня 2017 року № 34711564 про внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) стосовно об'єкта нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1., реєстраційний номер 901810556218 (далі - спірний об'єкт), та запис в Реєстрі № 14159492 щодо права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 зазначив, що Управління ДАБІ неправомірно зареєструвало декларацію про готовність спірного об'єкта до експлуатації, оскільки на час реєстрації декларації на вказаному об'єкті не були виконані всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотримання Державних будівельних норм, стандартів і правил. Крім того, дію будівельного паспорта було зупинено ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (справа № 817/219/17) в порядку забезпечення адміністративного позову, а в подальшому Управлінням ДАБІ було скасовано дію будівельного паспорта. На думку позивача, оскільки відомості щодо спірного об'єкта внесені до Реєстру на підставі протиправно зареєстрованої декларації, оскаржуване рішення Державного реєстратора та відповідний запис, внесений до Реєстру, підлягають скасуванню з підстав їх неправомірності.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково: скасував реєстрацію декларації про готовність до експлуатації спірного об'єкта, зареєстрованої Управлінням ДАБІ 05 квітня 2017 року за № РВ 142170951477, рішення Державного реєстратора про внесення змін до запису Реєстру від 10 квітня 2017 року № 34711564. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та Управління ДАБІ задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що висновок суду про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, є помилковим. На думку скаржника, між сторонами відсутній спір про право, а розглядається спір про законність дій Управління ДАБІ та державного реєстратора під час виконання ними владних повноважень та адміністративних функцій. У зв'язку з викладеним позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 липня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 22 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення ЄСПЛ від 26 травня 1998 року в справі «Екбатані проти Швеції»).

Управління ДАБІ та треті особи надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких, зокрема, зазначають про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з правомірністю дій щодо скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивачу на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 101,1 кв. м, розташований за вказаною вище адресою.

04 серпня 2016 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області замовнику ОСОБА_5 за його заявою видано будівельний паспорт «Реконструкція житлового будинку та господарських будівель з добудовою по АДРЕСА_1», реєстраційний № 53, яким було передбачено проведення реконструкції господарської будівлі, сараю, запроектовано добудову до сараю.

16 серпня 2016 року за № РВ 062162290700 Управлінням ДАБІ зареєстровано повідомлення ОСОБА_5 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція житлового будинку та господарських будівель з добудовою по АДРЕСА_1» на підставі будівельного паспорта від 04 серпня 2016 року № 53, а 05 квітня 2017 року Управлінням ДАБІ за № РВ 142170951477 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації спірного об'єкта.

Станом на 10 квітня 2017 року в Реєстрі міститься запис про об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 901810556218: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 68,7 кв. м, житлова площа 38,5 кв. м, власник ОСОБА_5, право власності зареєстроване 14 квітня 2016 року. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна відсутні.

У декларації про початок виконання будівельних робіт відображено характеристику житлового будинку: загальна площа - 62,0 кв. м, житлова площа - 33,4 кв. м, нежитлова площа - 28,6 кв. м; загальна площа нежитлових будівель об'єкта - 102,0 кв. м. Отже, в результаті проведення реконструкції змінились параметри житлового будинку та господарських будівель, що належать ОСОБА_5 на праві власності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Державного реєстратора про внесення змін до запису Реєстру від 10 квітня 2017 року № 34711564 підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі декларації № РВ 142170951477 про готовність об'єкта до експлуатації, відомості якої є недостовірними.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що на час розгляду справи правовідносини, які склалися між особами, які беруть участь у справі, фактично стосуються спору між власниками об'єктів нерухомого майна, право на які зареєстровано в установленому законом порядку і які знаходяться на суміжних земельних ділянках. Тобто заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право, що унеможливлює вирішення цих вимог в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління ДАБІ щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Реконструкція житлового будинку та господарських будівель з добудовою по вул. Березовій 53 у м. Дубровиця Рівненської області», та скасування реєстрації цієї декларації. При цьому позивач вказав, що, зареєструвавши декларацію, відповідач порушив його права та законні інтереси в сфері містобудування в частині забезпечення відповідно до вимог будівельних норм, державних стандартів і правил протипожежних відстаней від будівель, що належать третій особі, до будівель позивача.

Водночас ОСОБА_3 просив скасувати рішення Державного реєстратора від 10 квітня 2017 року № 34711564 про внесення змін до запису в Реєстрі стосовно спірного об'єкта та запис в Реєстрі № 14159492 щодо права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Отже, на момент звернення позивача до суду третя особа - ОСОБА_5 набув права власності на будівлі, споруджені ним на підставі паспорта «Реконструкція житлового будинку та господарських будівель з добудовою по АДРЕСА_1», тому між позивачем та третьою особою існує спір про право цивільне, а саме щодо користування належними їм на праві власності житловими та господарськими будівлями.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне, а отже, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня та 20 вересня 2018 року (справи № 816/421/17 та № 813/1076/17 відповідно).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків цього суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська І.В. Саприкіна

О. Р. Кібенко О.М. Ситнік

В. С. Князєв В.Ю. Уркевича