Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.01.2019 року у справі №761/13371/18
Постанова ВП ВС від 12.06.2019 року у справі №761/13371/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 761/13371/18

Провадження № 14-256цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року (судді Ігнатченко Н. В., Кулішенко Ю. М., Олійник В. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик»), ПАТ «КБ «Хрещатик», третя особа - Фонд, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути грошові кошти, визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, у якому просили: визнати незаконним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», оформлене наказом від 18 травня 2016 року № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», у частині визнання нікчемними операцій безготівкового перерахування грошових коштів 1 квітня 2016 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТТ?Нерухомість» (далі - ТОВ «ІТТ-Нерухомість») № НОМЕР_1 на рахунки позивачів; зобов`язати ПАТ «КБ «Хрещатик» повернути позивачам відповідні суми коштів на їхні рахунки, перераховані з них банком у зв`язку із застосуванням наслідків нікчемності правочинів відповідно до цього наказу; визнати незаконною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо невключення позивачів до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме позивачів у справі, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства з огляду на заявлені вимоги та суб`єктний склад сторін у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, регламентуються відповідними актами цивільного законодавства, а тому вирішення цього спору не відноситься до компетенції адміністративних судів.

У грудні 2018 року Фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства, а тому допустив порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції. Заявлені позовні вимоги не є ефективним способом судового захисту, а тому не підлягають розгляду у судовому порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк на подання відзиву.

У лютому 2019 року позивачі подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 3 квітня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі послалися на те, що 1 квітня 2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та кожним з них укладено договори банківського рахунку фізичної особи. Цього ж дня ТОВ «ІТТ-Нерухомість» здійснило безготівкові перекази грошових коштів з власного рахунку на ці рахунки позивачів. Перекази здійснено на виконання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладених між зазначеним товариством і позивачами.

5 квітня 2016 року ПравлінняНаціонального банку України (далі - НБУ) прийняло постанову № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 463 про запровадження тимчасової адміністрації у цьому банку з 5 квітня по 4 травня 2016 року, призначення уповноваженої особи Фонду та делегування їй повноважень тимчасового адміністратора банку. Строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» неодноразово продовжувались виконавчою дирекцією Фонду.

На підставі рішення Правління НБУ від 2 червня 2016 року № 46-рш виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 3 червня 2016 року № 913, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» із 6 червня 2016 року по 5 червня 2018 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй усі повноваження ліквідатора цього банку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 травня 2018 року № 1452 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» по 5 червня 2020 року.

Позивачам було відмовлено у виплаті коштів, розміщених на їх поточних рахунках, з посиланням на відсутність позивачів у реєстрі (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

За наслідками перевірки правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації, 18 травня 2016 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» прийняла рішення, оформлене наказом від № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями». Цим наказом визнано нікчемними операції безготівкового перерахування грошових коштів, здійснені 1 квітня 2016 року з рахунку ТОВ «ІТТ-Нерухомість» № НОМЕР_1 на рахунки позивачів.

На підставі цього наказу застосовано наслідки нікчемності зазначених операцій, а грошові кошти, перераховані 1 квітня 2016 року ТОВ «ІТТ?Нерухомість» на рахунки позивачів, повернуто банком з рахунків позивачів на рахунок указаного товариства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій) (пункт 2 частини першої статті 7 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення на виконання делегованих державною повноважень, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами; акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, і покладено на уповноважену особу Фонду обов`язок складати перелік вкладників та визначати розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, а також перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (щодо нікчемності правочинів). Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону № 4452-VI, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Здійснення виплати гарантованих сум відшкодування покладено на Фонд та визначено порядок здійснення розрахунків з вкладниками (стаття 28 цього Закону). Зокрема, встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону № 4452-VI).

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти (стаття 19 цього Закону).

Таким чином, за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема, у постановах від 12 та 18 квітня у справах № № 820/11591/15 та № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6, 13 та 20 червня 2018 року у справах № 813/6392/15, № 820/12122/15 та № 813/5250/15 відповідно.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами, а тому висновок, викладений у постанові Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, про розгляд зазначених позовних вимог у порядку цивільного судочинства є помилковим.

Натомість правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання незаконною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати Фонду додаткову інформацію про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме позивачів у справі, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в межах гарантованої суми за рахунок Фонду.

Крім того, наразі у порядку адміністративного судочинства розглядається справа № 826/1336/17 за позовом тих самих осіб, які є позивачами у цивільній справі № 761/13371/18. Предметом цього адміністративного позову є визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо невключення позивачів до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов`язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме позивачів у справі, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Адміністративний позов обґрунтовано порушенням права позивачів на отримання грошової компенсації за вкладами, розміщеними в ПАТ «КБ «Хрещатик» (щодо коштів, перерахованих 1 квітня 2016 року на рахунки позивачів у ПАТ «КБ «Хрещатик» від ТОВ «ІТТ-Нерухомість» на виконання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та повернутих на рахунок цього товариства на підставі наказу уповноваженої особи Фонду від 18 травня 2016 року № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями»).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року скасовано постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні, яку апеляційний суд залишив без змін, та направлено справу № 826/1336/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо законностіухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про застосування наслідків нікчемності правочинів та її скасування апеляційним судом у цій частині з посиланням на те, що вказані вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452?VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Таким чином, права позивачів у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку (наказу, розпорядження, повідомлення тощо), сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги щодо його скасування, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними операцій безготівкового перерахування грошових коштів 1 квітня 2016 року з рахунку ТОВ «ІТТ-Нерухомість» № НОМЕР_1 на рахунки позивачів не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних судах).

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема, у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16), 22 серпня 2018 року (справа № 813/1061/16), від 14 та 21 листопада 2018 року (справи № 127/25132/17 та № 804/2111/16), від 6 лютого2019року (справа № 804/1055/16), від 2 квітня 2019 року (справа № 816/4666/15).

Таким чином, відмова у відкритті провадження у справі в цій частині позовних вимог є правильною саме з наведених вище мотивів.

Щодо вимог про зобов`язання банку повернути на рахунки позивачів кошти, перераховані (повернуті) з них банком на рахунок ТОВ «ІТТ-Нерухомість» у зв`язку із застосуванням наслідків нікчемності правочинів відповідно до рішення (наказу) уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними операцій безготівкового перерахування грошових коштів, слід зазначити таке.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №?4452?VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати нікчемність цих правочинів.

Як зазначалось, наказ, виданий за результатами такої перевірки, не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку Цей наказ спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активів, банк має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

Вимога позивачів про зобов`язання повернути кошти на їхні рахунки обґрунтована тим, що банк повернув в односторонньому порядку кошти на рахунок ТОВ «ІТТ-Нерухомість» внаслідок видачі уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» наказу від 18 травня 2016 року № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями».

Наказ про віднесення правочинів до нікчемних видано уповноваженою особою Фонду не як суб`єктом владних повноважень, а як органом управління банку, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втраті майна та грошових коштів. На підставі цього наказу банк повернув кошти з рахунків позивачів на рахунок ТОВ «ІТТ-Нерухомість», і саме внаслідок цих дій (транзакцій з повернення коштів, перерахованих позивачам від товариства на виконання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) відбулась фактична одностороння реституція, а тому такий спір не є публічно-правовим. Належним відповідачем у справі за такими вимогами є банк.

З огляду на суб`єктний склад та характер цих правовідносин вимоги позивачів до банку про зобов`язання повернути кошти на їх рахунки підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки висновки апеляційного суду про розгляд у порядку цивільного судочинства вимог позивачів про: визнання незаконним та скасування рішення, оформленого наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» від 18 травня 2016 року № 152, про визнання правочинів нікчемними; визнання незаконною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників банку - позивачів у справі, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, - ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, то постанова Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Водночас зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» від 18 травня 2016 року № 152, про визнання правочинів нікчемними слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в частині направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог позивачів про зобов`язання ПАТ «КБ «Хрещатик» повернути позивачам відповідні суми коштів на їхні рахунки, перераховані з них банком у зв`язку із застосуванням наслідків нікчемності правочинів відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду від 18 травня 2016 року № 152, підлягає залишенню без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції частково підлягає залишенню без змін, а частково - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції, натомість ухвала суду першої інстанції частково підлягає зміні, але виключно щодо мотивів її прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Велика Палата Верховного Суду не ухвалює нового судового рішення та не змінює його резолютивну частину, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 402-404, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 рокув частині скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» щодо невключення позивачів до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», а саме позивачів у справі, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду - скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року в цій частині залишити без змін.

3. Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 рокув частині скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», оформленого наказом від 18 травня 2016 року № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», у частині визнання нікчемними операцій безготівкового перерахування грошових коштів 1 квітня 2016 року з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТТ-Нерухомість» № НОМЕР_1 на рахунки позивачів та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду - скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року в цій частині змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року в цій частині залишити без змін.

4. Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в частині позовних вимог про зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» повернути позивачам відповідні суми коштів на їхні рахунки, перераховані з них банком у зв`язку із застосуванням наслідків нікчемності правочинів відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» від 18 травня 2016 року № 152 «Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна В. С. Князєв В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. С. Золотніков