Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 2а-740/11

Провадження № 14-273цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року (у складі судді Пищиди М. М.) за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі № 2а-740/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Партизанської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - Партизанська сільрада), третя особа - Закрите акціонерне товариство «Будіндустрія», про визнання недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, у якому просили зобов`язати Партизанську сільраду прийняти житлові квартири за адресою: АДРЕСА_1 у комунальну власність для їх подальшої приватизації.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області розглянув зазначений адміністративний позов в поряду адміністративного судочинства та постановою від 23 вересня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнив частково, зобов`язав Партизанську сільраду прийняти у комунальну власність сільської ради житлові квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив, оскільки позов у цій частині не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення. На підставі частини першої статті 36 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) просила виконати постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-740/11 шляхом прийняття відповідачем рішення про прийняття у комунальну власність Партизанської сільради житлових квартир за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.

У травні 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення. На підставі частини першої статті 36 Закону № 606-XIV просила виконати постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-740/11 шляхом прийняття відповідачем рішення про прийняття у комунальну власність Партизанської сільради житлових квартир за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено на підставі статті 378 КАС України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року повернуто скаржнику, оскільки Апеляційний суд Дніпропетровської області не є судом апеляційної інстанції відповідно до КАС України.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом ЦПК України, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 357 ЦПК України, при цьому суд першої інстанції в своїй ухвалі вказав, що саме Апеляційний суд Дніпропетровської області є компетентним здійснювати перегляд ухвали в апеляційному порядку. Заявник вважає, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог процесуального закону, обмежує її конституційні права на звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 28 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 2а-740/11 повернуто до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про необхідність належного оформлення, оскільки в матеріалах справи № 2а-740/11 не було оригіналу ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року.

На виконання вимог ухвали Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року до матеріалів справи № 2а-740/11 долучено оригінал ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, а також протокол автоматизованого розподілу апеляційної скарги у справі № 2а-740/11 (провадження № 22-ц/774/6284/18А) та копію апеляційної скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 08 травня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відмовляючи в перегляді ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року та повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що він не є судом апеляційної інстанції в розумінні КАС України.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 3 КАС України в редакції, чинній на час розгляду адміністративного позову Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області як місцевим адміністративним судом справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративний суд - це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

На час звернення до суду першої інстанції ОСОБА_1 із заявою про встановлення способу та порядку виконання постанови суду першої інстанції від 23 вересня 2011 року норми статті 3 КАС України було викладено в іншій редакції, зокрема адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

На час розгляду заяви ОСОБА_1 питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення було врегульовано нормами статті 378 КАС України, відповідно до якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Отже, з урахуванням розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року цим судом як місцевим адміністративним судом у поряду адміністративного судочинства процедура апеляційного оскарження рішення також встановлена КАС України.

Статтею 292 КАС України визначено, що судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

За викладених обставин висновки Апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від 24 вересня 2018 року про повернення скаржнику її апеляційної скарги є правильними, оскільки ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року підлягала апеляційному оскарженню в порядку КАС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (з 03 жовтня 2018 року - Третій апеляційний адміністративний суд).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна В. С. Князєв В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков О. Г. Яновська