Історія справи

Постанова ВП ВС від 11.04.2019 року у справі №9901/599/18
Постанова ВП ВС від 11.04.2019 року у справі №9901/599/18
Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №9901/599/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/599/18

Провадження № 11-772заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю

секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ЦуцкірідзеІ.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними дій та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2018 року (суддя Бевзенко В. М.),

УСТАНОВИЛА:

24 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати ухвалу ВРП від 11 квітня 2018 року № 3091/0/18-18 про залишення на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) без розгляду та повернення скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дисциплінарних проступків судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 та судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_8, постановлену членом її Першої Дисциплінарної палати Комковим В.К., а також визнати протиправними дії відповідача при постановленні цієї ухвали, а саме дії, виражені в тому, що:

- при винесенні ухвали від 11 квітня 2018 року неправильно вказано ім'я по батькові заявника ОСОБА_5: замість «ОСОБА_5» зазначено «ОСОБА_5»;

- рішення за скаргою ОСОБА_3 від 17 березня 2017 року прийнято лише 11 квітня 2018 року, через 1 рік та 24 дні, тобто з перевищенням розумного строку розгляду скарги, передбаченого у статті 42 Закону № 1798-VIII;

- при винесенні ухвали від 11 квітня 2018 року відповідач не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 щодо неправомірних дій суддів, які викладені у скаргах від 13 та 17 березня 2017 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 4 червня 2018 року з урахуванням ухвали цього суду від 25 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 18 червня 2018 року подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність передбачених статтею 320 КАС підстав, порушують питання про її скасування та направлення до цього ж суду (іншому судді) для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначили, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що при винесенні ухвали ВРП неправильно вказано ім'я по батькові заявника, рішення ВРП прийнято з перевищенням розумного строку розгляду скарги, а також те, що відповідач не взяв до уваги наведені у скаргах доводи щодо неправомірних дій суддів та не перевірив факт існування ознак дисциплінарного проступку у діях суддів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час розгляду цивільної справи.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовомОСОБА_3 та ОСОБА_5 з огляду на відсутність між позивачами та ВРП будь-якого спору, який належить до юрисдикції судів.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та представник ВРП підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце його проведення повідомлена в установленому законом порядку.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС.

Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).

Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді.

Так, відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIIІ та з урахуванням вимог цього Закону.

За правилами статті 42 Закону № 1798-VIIІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та Регламентом ВРП.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо: 1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом № 1402-VIII, або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника; 2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді; 3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді; 4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи; 5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені; 6) дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом (частина перша статті 44 Закону № 1798-VIІI).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, реалізуючи своє право, звернулися до ВРП зі скаргами на дії судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 та судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_8, які, на думку позивачів, вчинили дисциплінарні проступки.

Член Першої Дисциплінарної палати ВРП Комков В.К. ухвалою від 11 квітня 2018 року № 3091/0/18-18 скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дисциплінарних проступків згаданих вище суддів залишив без розгляду та повернув скаржникам на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII у зв'язку з тим, що скарги не містять конкретних відомостей про наявність у поведінці цих суддів ознак дисциплінарного правопорушення, а їх обґрунтування зводиться до пояснення підстав позовних вимог у справі № 500/7577/15-ц.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року згаданий вище член ВРП виправив допущену в ухвалі від 11 квітня 2018 року описку, вказавши у вступній та резолютивній частинах ухвали ім'я по-батькові ОСОБА_5: замість «ОСОБА_5» - «ОСОБА_5».

З мотивів залишення скарг без розгляду та їх повернення висновується, що попередню перевірку скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проведено як перевірку дисциплінарних скарг.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ВРП щодо проведення попередньої перевірки не можуть бути самостійним предметом адміністративного позову з огляду на постановлення ухвали за результатами проведення такої попередньої перевірки, оскільки не обумовлюють виникнення жодних юридичних наслідків для позивачів.

Крім того, частиною четвертою статті 44 Закону №1798-VIII передбачено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги не оскаржуються.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону №1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Якщо Дисциплінарна палата ухвалила рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється (частина шоста статті 50 Закону №1798-VIII).

Частиною першою статті 51 Закону №1798-VIII передбачено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону №1798-VIII).

Згідно з положеннями статті 52 Закону №1798-VIII до суду може бути оскаржене рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Суд наголошує, що адміністративним судом захищається лише фактично порушене право особи, яка перебуває у публічно-правових правовідносинах з відповідачем, котрий здійснює владні управлінські функції. Право на оскарження рішення, дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти цього провадження у порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення визначених законом органів за результатами такого провадження.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є суб'єктами дисциплінарного провадження у розумінні зазначених норм законодавства, тобто між ними та ВРП, член якої перевірив їх скарги, відсутній будь-який спір, який належить до юрисдикції судів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ВРП не вчиняла жодних дій, не допускала фактів бездіяльності, які б створювали для позивачів права та обов'язки і породжували для них право на захист і відповідно право на звернення до суду з таким позовом.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доводами скаржників не спростовані.

З огляду на викладене та керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська