Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2018 року у справі №362/5657/17
Постанова ВП ВС від 10.09.2019 року у справі №362/5657/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 362/5657/17

Провадження № 14-331цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року (у складі судді Корнієнка С. В. ) та постанову Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Журби С.

О., Лівінського С. В., Сержанюка А. С. )

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, державного реєстратора Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кузьмінської Ірини Миколаївни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, державного реєстратора Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" (далі - КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району") Кузьмінської І. М. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

ОСОБА_2 зазначив, що на підставі договору дарування від 22 грудня 2015 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке у встановленому порядку було зареєстровано державним нотаріусом Васильківського районної державної нотаріальної контори за № 12670909.

26 грудня 2016 року державним реєстратором КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кузьмінською І. М. проведена державна реєстрація права власності (запис № 18371201) ОСОБА_1 на жилий будинок АДРЕСА_2.

Реєстрація права власності за відповідачем здійснена державним реєстратором на підставі заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Київоптторг" (далі - ВАТ "Київоптторг"), ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року вказане заочне рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кузьмінської І. М. про реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_1 на весь спірний будинок, у якому йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_3.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кузьмінської І. М. від 26 грудня 2016 року, за індексним № 925836640 від 21 липня 2017 року відносно реєстрації об'єкта нерухомого майна - жилого будинку АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, укладеного 28 жовтня 1994 року між Орендним підприємством "Київоптторг", правонаступником якого є ВАТ "Київоптторг", та ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано необхідністю відновлення прав позивача шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_1 на спірний жилий будинок, яке ухвалено на підставі скасованого в апеляційному порядку судового рішення.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та залишити позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково відкрили провадження у цій справі та здійснили її розгляд у порядку цивільного судочинства, натомість вона підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 17 квітня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення судами правил предметної юрисдикції.

04 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною 6 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_2 євласником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22 грудня 2015 року.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі вищезазначеного договору дарування 22 грудня 2015 року державний нотаріус Васильківської районної державної нотаріальної контори зареєстрував на ім'я ОСОБА_2 право власності на квартиру, номер запису про право власності 12670909.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку від 28 жовтня 1994 року, укладений між Орендним підприємством "Київоптторг" та ОСОБА_1

26 грудня 2016 року державний реєстратор КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кузьмінська І. М. провела реєстрацію права власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_1 на підставі вищенаведеного заочного рішення суду.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано вказане заочне рішення суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Київоптторг", ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовлено.

Стосовно юрисдикції спору щодо визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічні норми містяться у статті 19 ЦПК України у редакції ~law13~.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Разом з тим відповідно до частини 2 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 19 КАС України у редакції ~law14~ теж містить аналогічні норми.

Термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Заявивши вимогу про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності, позивач має на меті захистити своє право власності на жилий будинок від порушень з боку інших осіб - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Отже, спірні правовідносини мають приватноправовий характер і виникли між сторонами щодо права власності на спірний жилий будинок.

Спір про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на жилий будинок має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 та ін. ).

Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір за предметним і суб'єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, а доводи касаційної скарги щодо юрисдикційної належності спору адміністративним судам є необґрунтованими. Суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Решта доводів касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Посилання заявника на неповідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом апеляційної інстанції та порушення його права на судовий захист спростовується матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції, в якому брали участь відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О.

Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко В. В. Британчук О. Б.

Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С.

Ткачук В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська