Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 591/3913/17

Провадження № 11-1380апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - Департамент, Міськрада відповідно) на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2018 року (суддя Клименко А. Я.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (судді Присяжнюк О. В., Русанова В. Б., Курило Л. В.) у справі № 591/3913/17 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Міськради та Департаменту про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міськради та Департаменту, у якому просив зобов`язати Департамент зареєструвати його заяву на участь в аукціоні - конкурсі з приводу продажу нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м на АДРЕСА_1 , а також стягнути на користь позивача судові витрати у справі.

На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначив, щоДепартамент, реалізуючи владні управлінські функції на виконання делегованих повноваженьМіськради в сфері продажу майна територіальної громади м. Суми, безпідставно та незаконно відмовив у проведенні реєстрації заяви позивача на участь в аукціоні з приводу продажу нежитлового приміщення комунальної форми власності площею 81,8 кв. м на АДРЕСА_1.

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 02 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Департаменту щодо відмови в реєстрації заяви ФОП ОСОБА_1 на участь в аукціоні - конкурсі від 24 липня 2017 року; зобов`язав Департамент зареєструвати заяву на участь в аукціоні - конкурсі з приводу продажу нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м на АДРЕСА_1 , подану 24 липня 2017 року ФОП ОСОБА_1 ; стягнув з Департаменту на користьФОП ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 2080 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент у касаційній скарзі зазначив, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суди невірно розтлумачили пункт 3.2 Порядку подання та розгляду заяви про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та заяви на участь в аукціоні, конкурсі щодо об`єктів державної власності груп А, Д та Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України (далі - Фонд) від 17 квітня 1998 року № 772 (у редакції наказу Фонду від 02 квітня 2012 року № 437; далі - Порядок № 772), та зазначили, що у вказаній нормі Порядку № 772 відсутня така підстава для відмови заявнику в реєстрації його заяви як відсутність найменування органу, що видав паспорт. Суди не прийняли до уваги, що відсутні законні підстави, визначені Порядком № 772, для реєстрації заяви ФОП ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року на участь в аукціоні, оскільки ліцитатором було оголошено про визнання аукціону таким, що не відбувся, у зв`язку із чим Департамент повернув ФОП ОСОБА_1 гарантійні внески в розмірі 10 % початкової ціни об`єкта, який є обов`язковим додатком до заяви про участь в аукціоні. Крім того, скаржник, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 125/703/16-ц, зазначив, що цей спір не є публічно-правовим та має вирішуватись за правилами господарського судочинства. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Міськрада зазначила, що погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі Департаменту, а тому просить її задовольнити та закрити провадження у справі.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 червня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 23 листопада 2018 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи рішень судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 24 травня 2017 року на інформаційному порталі Міськради (www.smr.gov.ua), який є офіційним сайтом Міськради, розміщено інформацію про проведення продажу 27 липня 2017 року на аукціоні нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м, розташованого на вул. Герасима Кондратьєва, 143 у м. Суми, кінцевим терміном подання заяви на участь в аукціоні є 24 липня 2017 року.

24 липня 2017 року позивач звернувся до Департаменту із заявою на участь в аукціоні, конкурсі.

Листом від 26 липня 2017 року за № 06.01-18/4652 Департамент відмовив позивачу у реєстрації заяви на участь в аукціоні на підставі пункту 3.2 Порядку № 772, оскільки заява на участь в аукціоні заповнена не за встановленою формою, а саме відсутнє найменування органу, що видав паспорт.

Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, задовольнив клопотання ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та заборонив Департаменту проводити аукціон з приводу продажу нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили постановою в цій справі.

У зв`язку із забороною проведення аукціону вищезазначеною ухвалою суду, аукціон лот № 3 (нежитлове приміщення площею 81,8 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 ) не відбувся, що підтверджується протоколом.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач протиправно відмовив у реєстрації заяви позивача про участь в аукціоні, оскільки не можуть бути підставою для відмови в реєстрації заяви на участь в аукціоні формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що цей позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Міськради та Департаменту, у якому просив зобов`язати Департамент зареєструвати його заяву на участь в аукціоні - конкурсі з приводу продажу нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м на АДРЕСА_1 м. Суми, умовами якого передбачено утримання об`єкта приватизації у належному санітарному, протипожежному та технічному стані.

Таким чином, цей позов пов`язаний із приватизацією об`єкта комунальної власності - нежитлового приміщення площею 81,8 кв. м на АДРЕСА_1 .

За правилами пункту 2 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 125/703/16-ц (провадження № 14-4цс18).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради задовольнити.

2. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська