Історія справи

Ухвала ВП ВС від 23.09.2019 року у справі №807/473/18
Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №807/473/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 807/473/18

Провадження № 11-855апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (судді Шинкар Т. І., Пліш М. А., Глушко І. В.) у справі № 857/473/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Міністерства юстиції України при Ракошинській сільській раді Закарпатської області (далі - Держреєстратор) Онуфрій Наталії Вікторівни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держреєстратора, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 05 квітня 2018 року, яким скасовано право власності позивача на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 .

2. Позов мотивовано тим, що Держреєстратор при прийнятті заяви про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 повинен був перевірити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно власника земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, а саме позивача, та відмовити у проведенні реєстрації права власності на підставі пункту 5 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV). Крім того, Держреєстратор не перевірив обставин щодо існування підстав для відмови або зупинення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема те, що позивач оскаржив постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

5. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначив, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

7. На думку скаржника, в цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно публічно-владні управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень.

8. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

9. На час розгляду справи відповідач і третя особа відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

Рух касаційної скарги

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 15 серпня 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на те, що у справі відсутні клопотання її учасників про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

12. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 20 січня 2016 року у справі № 303/6423/15-ц відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - Сільрада) про визнання владних рішень незаконними та їх скасування, визнання свідоцтва про право власності на майно за набувальною давністю.

13. Апеляційний суд Закарпатської області рішенням від 11 квітня 2016 року скасував рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2016 року, а позов ОСОБА_1 задовольнив. Суд визнав недійсними: рішення 9-ї сесії 21-го скликання Сільради від 27 лютого 1992 року про передачу ОСОБА_3 , 1958 р . н., у довічне успадковане володіння на перебудову житлового будинку АДРЕСА_1; рішення виконкому Сільради від 30 вересня 2002 року № 36 про оформлення права власності та реєстрацією домоволодіння на АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 квітня 2011 року серії САС № 083419, видане виконкомом Сільради та зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності; свідоцтво про право на спадщину від 27 травня 2015 року, посвідчене державним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (спадкова справа № 49/2013, зареєстровано в реєстрі за № 3208). Суд також визнав за ОСОБА_1 право власності на майно: будинок (літ. «Г»); сарай (літ. «Б»); убиральня (літ. «В»); сарай (літ. «Е»); навіс (літ. «С»); № 1 - ворота; № 2 - огорожа; літня кухня з ванною (літ. «Д») за адресою: АДРЕСА_1 .

14. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 червня 2016 року Держреєстратор Лукач М. А. вніс запис № 15180330 та зареєстрував право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року.

15. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року скасував та передав справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

16. Апеляційний суд Закарпатської області постановою від 26 лютого 2018 року залишив без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2016 року.

17. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Держреєстратор 05 квітня 2018 року прийняв рішення з індексним номером 40509893 про скасування права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року у справі № 303/6423/15-ц.

18. Вважаючи вказане рішення Держреєстратора протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

22. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

28. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Держреєстратора від 05 квітня 2018 року про скасування права власності позивача на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2

29. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, що не було перевірено Держреєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення.

30. Отже, цей позов подано на поновлення прав ОСОБА_1 у сфері земельних відносин. При цьомуміж позивачем і третьою особою у справі існує спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

31. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

32. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

34. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

35. Ураховуючи те, щоцей позов подано на поновлення прав ОСОБА_1 у сфері земельних відносин тав цій справі фактично оспорюється правомірність набуття третьою особою права власності на об`єкти нерухомого майна, що впливає на майнові права та інтереси цієї особи, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

36. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно.

37. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

38. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня та 28 листопада 2018 року у справах № 522/23245/16-а (провадження № 11-687апп18) та № 362/1038/17 (провадження № 11-1021апп18) відповідно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв