Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 909/204/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю повноважних представників:

позивача - Карука О.О.

відповідача -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до ТзОВ "Галтехнопарк" про стягнення заборгованості в сумі 17 580, 68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення 17 580, 68 грн. заборгованості, з яких 17 508,25 грн. становить сума боргу, 35,02 грн. - інфляційні збитки, 37,41 грн. - 3% річних, нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним умов укладеного договору.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2014 року (суддя Шкіндер П.А.) відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 червня 2014 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивач, звертаючись позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що умовами укладених до основного договору Додатків №№ 1, 2, 3, 4 встановлено кількість товару, який зобов'язаний поставити відповідач та визначено суму грошових коштів, яку зобов'язаний сплатити позивач і знаходження у відповідача грошових коштів в сумі 17 508,25 грн., які становлять кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно умов укладеного договору товар є безпідставними, у зв'язку з чим відповідачу було направлено вимогу про сплату цієї суми боргу. Зважаючи на те, що відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, позивач нарахувавши на цю суму інфляційні збитки та 3% річних звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2013 року між ТзОВ "Галтехнопарк" (постачальник) та ПАТ "Сумихімпром" (покупець) був укладений договір поставки №27-21/08-27, в порядку та на умовах якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця вапно кускове за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами додатково в Додатках або Специфікаціях, які є невід"ємною частиною цього договору, а покупець зобов"язаний прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених даним договором.

В подальшому, між сторонами у справі було укладено Додатки до основного договору №1 від 21.08.2013 року, №2 від 23.09.2013 року (а.с.15) №3 від 09.10.2013 року (а.с.16) та №4 від 28.10.2013 року (а.с.16 зворот), умовами яких врегульовані питання щодо якості товару, умов поставки та оплати товару.

У відповідності до умов Додатку №3 від 09.10.2013 року, укладеного до основного договору поставки №27-21/08-27 від 21.08.2013 року, сторонами було досягнуто згоди про поставку відповідачем позивачеві 1000 тн вапна будівельного негашеного кускового за ціною 1015,00 грн. за одну тону. Загальна сума за договором згідно цього Додатку становить 1015000,00 грн.

Додатком №4 від 28.10.2013 року було змінено умови п.1 Додатку №3 від 09.10.2013 року щодо кількості товару, а саме зменшено його кількість до 267,95 тон, змінено п. 2 Додатку №3 від 09.10.2013 року щодо ціни товару, а саме зменшено його ціну до 965 грн. та визначено суму договору, яка становить 258571, 75 грн.

На виконання умов укладеного договору поставки №27-21/08-27 позивач сплатив відповідачеві 276 080 грн. грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням №45152 від 14.10.2013 року на суму 142 100 грн. та платіжним дорученням №45164 від 15.10.2013 року на суму 133 980 грн.

В свою чергу, відповідачем була поставлена позивачеві продукція в кількості 267,95 тн на загальну суму 258 571,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними накладними.

Тобто, як встановлено судами, на виконання умов Додатку №4 від 28.10.2013 року, укладеного до основного договору поставки №27-21/08-27, позивачем за поставлений йому відповідачем товар було проплачено на 17 508, 25 грн. більше, ніж передбачено умовами Додатку №4.

Згідно приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

На підставі ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов"язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що факт поставки товару за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, мають істотне значення для встановлення моменту виникнення у відповідача зобов"язання поставити оплачений товар - або згідно умов договору №27-21/08-27 від 21.0.2013 року, або згідно приписів ч.2 ст. 530 ЦК України.

В даному випадку не встановлений строк виконання зобов'язання, а позивачем не доведено суду належним чином факту звернення до відповідача з вимогою про поставку товару чи повернення спірної суми грошових коштів.

Також, сторонами не було укладено додаткових угод про розірвання укладеного договору поставки №27-21/08-27, а відтак, згідно п.10.2 цього договору строк його дії встановлений до 31.08.2014 року.

Тобто, у відповідача не виникло обов'язку виконання зобов'язання щодо повернення спірної суми грошових коштів, оскільки строк виконання такого зобов'язання не настав.

При розгляді справи суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не було надано належних доказів наявності звернення позивача до відповідача з вимогою повернути спірні грошові кошти, оскільки лист №211 від 22.01.2014 року, на який в обгрунтування своїх вимог посилається позивач, за підписом начальника комерційного відділу ТзОВ "Галтехнопарк" ОСОБА_5 не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, оскільки позивачем не доведено, що особа яка підписала даний лист наділена розпорядчими функціями.

Тому, розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що місцевим господарським судом була дана належна правова оцінка наявним в матеріалах справи доказам і обґрунтовано відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача сплатити борг в розмірі 17 508, 25 грн., суми інфляційних втрат та річних, нарахованих виходячи з даної суми, за необгрунтованістю їх нарахування.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні і обґрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 червня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Кривда Д.С.