Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 6/5005/8193/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу Держаної іпотечної установина постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 травня 2014 рокуу справі№ 6/5005/8193/2012господарського судуДніпропетровської області за позовомВідділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Продис" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Держана іпотечна установаза участю Першого заступника прокурора міста Дніпропетровська та Прокуратури Дніпропетровської області про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно за участю представників: від відповідача: арбітр. кер. Гринівський С.М., від прокуратури: Томчук М.О. від третьої особи: Сакідон А.О.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року відділ по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис" про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та зобов'язання відповідача повернути у комунальну власність територіальної громади міста Павлограда об'єкт незавершеного будівництва. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за умовами укладеного між сторонами договору покупець зобов'язався завершити будівництво об'єкта протягом встановленого сторонами строку з дня підписання акту прийому-передачі, у разі виникнення необхідності строк завершення будівництва може бути продовжено за попередньою домовленістю сторін договору. Оскільки незавершене будівництво недобудоване, продавець на підставі п.п.7.4, 11.3 договору має право розірвати цей договір, а об'єкт підлягає поверненню до комунальної власності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що виконанню умов договору перешкоджало відкриття провадження про банкрутство відповідача. Крім того, процедурою санації передбачено добудування об'єкту та передачу його в комунальну власність. На думку суду, таке рішення буде сприяти завершенню будівництва з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 за № 832 "Про забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (судді: Чоха Л.В. - головуючий, Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено, розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. Можайського, будівельний номер 8-8а, зобов'язано ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Павлограда об'єкт незавершеного будівництва - 9-ти поверховий житловий будинок, розташований за адресою: м.Павлоград, вул. Можайського, 2а, у складі: блок секції № 1 (літера А за генпланом) на рівні 5-го поверху та блок секції № 2 на рівні 9-го поверху з огорожею (літера № 1 за генпланом), до складу об'єкту не входить перший поверх.

Державна іпотечна установа звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Зокрема, скаржник зазначає, що між ТОВ "НВО "Продис" та Держаною іпотечною установою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 №832 укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 01.09.2009. На виконання взятих на себе зобов'язань за цією угодою Державною іпотечною установою перераховано на рахунок ТОВ "НВО "Продис" 7765401,20 грн. Однак, ТОВ "НВО "Продис" не виконало взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позовну заяву Держаної іпотечної установи про розірвання договору та стягнення сплачених коштів задоволено на користь Державної іпотечної установи господарським судом Дніпропетровської області у справі №1/125-10. Також скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду у справі №Б26/16-10 про банкрутство ТОВ "НВО "Продис" затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого увійшли вимоги Державної іпотечної установи на суму 8136840,92 грн.

У письмових поясненнях скаржник посилається на Інформаційний лист ВГСУ від 28.03.2012 № 01-06/606/2013, за п.31 якого усі спори, пов'язані з реалізацією майна банкрута, вирішуються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі №6/5005/8193/2012 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, третьої особи та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2006 між Фондом комунального майна Павлоградської міської ради та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис" укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - 9-ти поверхового житлового будинку (1 поверх не входить у склад об'єкту), розташованого за адресою: м.Павлоград, вул. Можайського, будівельний номер № 8-8а. Договір нотаріально посвідчений 27.07.2006 та зареєстрований в реєстрі за №2572

Пунктом 5.4 договору заборонено відчуження об'єкта до моменту вводу його в експлуатацію.

За пунктом 5.3 договору відповідач зобов'язаний завершити будівництво протягом 1,5 року з дня підписання акта приймання-передачі. Додатковими угодами від 17.12.2007 та від 26.11.2009 сторони внесли зміни до пункту 5.3 договору, якими строк завершення будівництва продовжено до 4 років з дня підписання акту прийому-передачі.

Згідно пункту 7.4 договору при невиконанні покупцем умов договору продавець має право розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 11.3 договору у разі невиконання однієї із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду, а об'єкт повернений до комунальної власності.

За статтею 19 Закону "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, зокрема, встановлення строку будівництва об'єкта незавершеного будівництва. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору і у строк встановлений договором.

Статті 611, 614, частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України передбачають, що відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умови встановлення вини порушника.

Частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України на відповідача покладається обов'язок довести, що ним вжито всіх заходів для недопущення правопорушення.

Судами встановлено, що 01.12.2006 за актом приймання-передачі об'єкт незавершеного будівництва передано відповідачу.

За умовами договору купівлі-продажу незавершеного будівництва відповідач зобов'язаний завершити будівництво об'єкта до 01.12.2010.

Ці умови відповідач не виконав.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в п'ятиповерховому блоці ніяких будівельних робіт взагалі не виконував, а в дев'ятиповерховому блоці в порушення даного договору та проектної документації надбудував ще десятий та одинадцятий поверхи, оздоблювальні роботи залишились невиконаними.

При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач мав достатні грошові кошти для здійснення будівництва.

Так, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис" укладено договори кредитування з ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та ПАТ "Місто банк" в особі його Дніпропетровської філії.

Крім того, 01.09.2009 між ТОВ "НВО "Продис" та Державною іпотечною установою було укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва. На виконання взятих на себе зобов'язань за цією угодою Державною іпотечною установою на рахунок відповідача перераховувалися грошові кошти на завершення будівництва у сумі 7765401,20 грн.

З огляду на викладені вище норми права та встановлені судами обставини, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову про розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва в комунальну власність територіальної громади міста Павлонрада, на чому наполягала прокуратура.

Касаційна інстанція зазначає, що Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 28.03.2012 №01-06/606/2013 звернув увагу господарських судів на положення Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності 19.01.2013.

Провадження у справі №6/5005/8193/2012 господарським судом Дніпропетровської області порушено 25.09.2012 і рішення по суті спору прийнято 06.12.2012.

Як вбачається, положення нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не могли бути застосовані на дату порушення провадження та прийняття рішення у даній справі.

Державна іпотечна установа набула право на захист своїх прав незалежно від справи №6/5005/8193/2012 у справі №Б26/16-10 про банкрутство ТОВ "НВО "Продис". Ухвалою господарського суду у справі №Б26/16-10 про банкрутство ТОВ "НВО "Продис" затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого увійшли і вимоги Державної іпотечної установи на суму 8136840,92 грн.

За частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи Державної іпотечної установи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постанова апеляційною інстанцією прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення, яке прийняте до набрання чинності змін в процесуальному законі.

Судом апеляційної інстанції прийнято постанову із правильним застосуванням як норм процесуального так і норм матеріального права.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Держаної іпотечної установи залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі № 6/5005/8193/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Мележик