Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 11/12/5026/932/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Кузьменка М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р.у справігосподарського суду Черкаської областіза позовомпрокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянкута за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доЧеркаської міської радипро зобов'язання до поновлення договору оренди за участю представників за первісним позовом:

прокуратури: Бондарчук В.М.(прокурор ГПУ, посвідчення № 023013 від 22.11.2013р.)

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся з уточненим позовом до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 62,3 кв.м. по АДРЕСА_1, на якій розташовано торгівельний павільйон з терасою, та повернути її Черкаській міській раді протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду.

Згідно зустрічного позову ФОП ОСОБА_4, останній просить зобов'язати Черкаську міську раду до поновлення Договору оренди від 26.02.2002р. земельної ділянки площею 41,0 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, на умовах Додаткової угоди від 27.06.2013р. до Договору оренди земельної ділянки від 26.02.2002 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2013р. у справі №11/12/5026/93/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р., первинний позов задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 41,0 кв.м. по АДРЕСА_1, на якій розташований торговий павільйон та літня тераса. В іншій частині первинного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що господарськими судами допущено неправильне застосування норм матеріального права до правовідносин сторін, що склалися, зокрема ст. 7, 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради №1622 від 28.12.2001р., між виконкомом Черкаської міської ради (орендодавцем) та ПП ОСОБА_7 (орендарем) був укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 26.02.2002р., відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду земельну ділянку загальною площею 41,0 кв.м. під існуючий павільйон з продажу продовольчих товарів, площею 26,0 кв.м. та розміщення біля нього літньої тераси площею 15,0 кв.м. із земель Черкаської міської ради по АДРЕСА_1, згідно плану тимчасового користування землею, який є невід'ємною частиною цього договору. Земельна ділянка передається за зазначеним договором в оренду строком на 10 років; тобто до 12.03.2012р.

У період дії договору, згідно Свідоцтва на право на спадщину за законом від 05.01.2012р., ОСОБА_4 успадкував від ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, торговий павільйон з продажу продовольчих товарів площею - 26 кв.м. з літньою терасою площею 15,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1

19.04.2011р. підприємець звернувся до Черкаського міськвиконкому із заявою про продовження оренди вказаної земельної ділянки на п'ять років, на що отримав відповідь про необхідність звернення до Черкаської міської ради з відповідним клопотанням та пакетом документів.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до міської ради із необхідними документами та клопотанням не звертався, натомість 27.06.2013р. направив до Черкаської міської ради заяву, в якій на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі" просив підписати строком на 10 років додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 26.02.20002р.

16.05.2012р. начальником управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області проведено перевірку дотримання СПД-фізичної особи ОСОБА_4 вимог земельного законодавства та встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України, самовільно, без правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою, займає та використовує земельну ділянку загальною площею 41 кв. м. по АДРЕСА_1 під розміщення торгового павільйону з терасою.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 ЗУ "Про оренду землі").

Судом також встановлено, що підприємець ОСОБА_7 отримала в оренду спірну земельну ділянку під існуючий павільйон з продажу продовольчих товарів, який був придбаний нею згідно Договору купівлі-продажу від 01.07.1998р., та відповідно до ескізного проекту архітектурно-планувального бюро управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому є тимчасовою будівлею.

За змістом ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом 2.10 Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009р. №660/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації", визначено, що невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення площею до 30 м2 та висотою до 4 м, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у ґрунт фундаментів є малою архітектурною формою, головним елементом якої є її тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна, тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.

Зважаючи на вказані положення законодавства, господарський суд правомірно зазначив, що відповідач може набувати права користування земельною ділянкою на загальних підставах, оскільки на нього не поширюється дія ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Згідно з ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено судом, відповідач займає земельну ділянку площею 41 кв.м. по АДРЕСА_1 та використовує її за відсутності відповідного рішення Черкаської міської ради про передачу йому у власність чи у користування (оренду) цієї земельної ділянки або вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Звідси, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення первісного позову про звільнення відповідачем самовільно зайнятої спірної земельної ділянки, загальною площею 41,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Черкаси, колегія суддів визнає обґрунтованим.

При цьому судом враховано безпідставність заяви прокурора про уточнення позовних вимог щодо збільшення розміру оспорюваної земельної ділянки, оскільки площа орендованої земельної ділянки згідно договору оренди від 26.02.2002р. становить 41,0 кв.м., в тому числі, під існуючим павільйоном площею 26,0 кв.м. та літньою терасою площею 15,0 кв.м.

Погоджується колегія і з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічної позовної вимоги ФОП ОСОБА_4, який свою правомірність користування спірною земельною ділянкою обґрунтовує положенням ст.7 Закону України "Про оренду землі", а вимоги щодо зобов'язання Черкаської міської ради до поновлення спірного Договору оренди - положенням ст.33 цього Закону.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 користувався спірною земельною ділянкою, яка була надана ОСОБА_7 в оренду за договором від 26.02.2002р. на підставі рішення виконкому Черкаської міськради від 28.12.2001р. № 1622.

Строк дії цього договору оренди від 26.02.2002р. закінчився 12.03.2012р.

Відповідно до листа міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 13.07.2012р. № 01-09/4902, згідно даних земельного кадастру спірна земельна ділянка обліковується за СПД ФОП ОСОБА_7.

Отже, як правильно стверджує господарський суд попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 не набув права на поновлення договору оренди відповідно до визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку, оскільки він ніколи не був орендарем спірної земельної ділянки у розумінні ст. 5 Закону України "Про оренду землі", згідно якої орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі № 11/12/5026/932/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Ткаченко

Судді: Г.П. Коробенко

М.В. Кузьменко