Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 922/3236/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєваpа участю представників сторін позивачаОСОБА_5 (дов. від 29.12.2016 б/н)відповідачів1)не з'явився 2)не з'явивсяна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№922/3236/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" до1)Державного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва 2)Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет"простягнення 19750,32 грн.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути солідарно з Державного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва та Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" 17810,00 грн. основного боргу, 1211,08 грн. інфляційних втрат та 729,24 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2016 (суддя Погорелова О.В. ), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Слободін Н.М.) позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" 17810,00 грн. основного боргу, 1211,08 грн. інфляційних нарахувань та 729,24 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" в задоволені позовних вимог, посилаючись на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 27.03.2017 у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів для розгляду справи визначено колегію у складі: Данилова М.В. - головуючий, судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 29.03.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг", Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" було укладено договір №1504-2 про виконання робіт, відповідно до умов якого, виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг") зобов'язується здійснити передпосівну обробку насіння сої, наданого замовником, протруйником та виконати супутні роботи, перелік яких визначається сторонами в специфікаціях до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти насіння після обробки та прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

15.04.2015 між сторонами була підписана специфікація №1 до договору №1504-2, відповідно до якої на обробку було передано 137 тон сої на загальну вартість робіт 17810,00 грн.

30.04.2015 та 14.05.2015 між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № 404 та №467, відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" були виконані роботи на загальну суму 17810,00 грн., а також виставлені рахунки на оплату №75 та №77.

З матеріалів справи вбачається, що у п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору про виконання робіт сторони погодили, що вартість протруєння 1 тони насіння сої становить 130,00 грн. Загальна розрахункова вартість робіт з протруєння насіння визначається у специфікаціях до цього договору, узгоджених та підписаних обома сторонами. Остаточну вартість робіт сторони погоджують підписанням актів приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням фактичної кількості протруєного насіння та вартості тари.

У п.п. 2.5 та 2.6 договору про виконання робіт сторони передбачили, що оплата загальної вартості робіт з протруєння насіння здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування попередньої оплати в розмірі 100% визначеної в специфікаціях вартості робіт на банківський рахунок виконавця протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунка-фактури виконавця. Остаточний розрахунок з урахуванням фактичної кількості протруєного насіння здійснюється сторонами не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" зазначає про те, що Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського Національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" виконані роботи не були оплачені, внаслідок чого в останніх і утворилась заборгованість у розмірі 17810,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначеноо, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" умови укладеного договору виконало належним чином та без зауважень (підтверджується наведеними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № 404 від 30.04.2015 та №467 від 14.05.2015, відповідно до яких позивачем були виконані роботи на загальну суму 17810,00 грн.)

Разом з тим, відповідачі в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору свої зобов'язання виконали неналежним чином, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів 17810,00 грн.

Стосовно доводів сторін про те, що спірний договір є недійсним правочином, так як замовник робіт на момент укладення договору не був юридичною особою, оскільки не мав цивільної дієздатності та волевиявлення сторони в інтересах якої він укладався, суди попередніх інстанцій правомірно вказали про наступне.

Приписами ст. 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Так, сторонами у справі не заперечується той факт, що як на час укладення договору про спільну діяльність від 26.01.2012 так і на час підписання договору про виконання робіт № 1504-2 від 15.04.2015, останні діяли як юридичні особи та були наділені повним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, а отже мали право укладати будь-які господарські договори, які не суперечать чинному законодавству України.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що договір на виконання робіт від 15.04.2016 був підписаний сторонами з метою виконання цілей, передбачених договором про спільний обробіток земельної ділянки № б/н від 26.01.2016, предметом якого є зобов'язання сторін щодо об'єднання зусиль для досягнення господарських цілей, у рамках чинного законодавства України, спільного оброблення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1500,00 га для вирощування зернових культур, вирощування олійних культур, вирощування буряків, оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин тощо.

Приписами ст. 1130 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1135 Цивільного кодексу України встановлено порядок ведення спільних справ учасників, зокрема, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Пунктом 1.1. додатку № 2 від 26.01.2012 та додатку № 3 від 01.03.2012 внесено зміни до пункту 5.1. договору про спільний обробіток земельної ділянки №б/н від 26.01.2012 та змінено розділ 5 "Ведення спільних справ" договору, а саме, передбачено, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається Державному підприємству "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва.

У п. 1.2 додатку № 2 та додатку № 3 до договору про спільну діяльність передбачено, що рішення щодо спільних справ, пов'язаних з виконанням цього договору, приймаються сторонами за спільною згодою.

Так, сторона - 1 (Державне підприємство "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва) є повноважним представником сторони - 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг") у питаннях здійснення спільної діяльності відповідно до цього договору та здійснює всі необхідні юридичні дії для виконання договору (п. 1.3 додатку № 2 та додатку № 3 до договору про спільну діяльність).

Сторона - 1 забезпечує ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності, ведення податкового обліку і складання Фінансової звітності за результатами спільної діяльності (п. 1.5 додатку № 2 та додатку № 3 договір про виконання робіт № 1504-2 від 15.04.2015).

Нормами цивільного законодавства передбачено, що сторони договору про спільну діяльність, якими можуть бути як юридичні так і фізичні особи, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

А отже, при укладенні договору про спільну діяльність від 26.01.2012 відповідачами було визначено учасника на якого покладаються повноваження ведення справ спільної діяльності, в тому числі і укладення правочинів, необхідних для досягнення цілей та результатів, визначених договором про спільну діяльність.

Стороною на яку покладено обов'язок ведення спільних справ та уповноважено діяти від імені іншого учасника договору є Державне підприємство "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва.

Таким чином, договір про виконання робіт від 15.04.2015 був підписаний Державним підприємством "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва в особі керівника підприємства, який на підставі п.1.3 додатку №2 та №3 до договору про спільну діяльність від 26.01.2012, та відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, діяв як повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" в межах договору про спільну діяльність від 26.01.2012 та був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Крім того, відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, із змісту договору про спільну діяльність вбачається, що сторони (учасники) об'єднують свої зусилля для досягнення спільної мети без створення юридичної особи.

Тобто, замовником робіт по договору від 15.04.2015 не могла бути новостворена юридична особа, оскільки вказаний договір був укладений для виконання мети передбаченої договором про спільну діяльність від 26.01.2012.

Спільна діяльність відповідачів, яка велась на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки № б/н від 26.01.2012 має всі ознаки притаманні простому товариству, що передбачені вимогами цивільного законодавства, оскільки при укладенні договору сторони об'єднали свої зусилля та вклади, для спільного обробітку земельної ділянки з метою отримання прибутку, зареєстрували у податкових органах даний договір, вели окремий облік цих господарських операцій та несли витрати, необхідні для досягнення цілей визначених договором.

За приписами ч. 2 ст. 1138 Цивільного кодексу України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Щодо тверджень сторін про те, що ОСОБА_6 не мала повноважень на укладення договору про виконання робіт № 1504-2 від 15.04.2015, оскільки з 26.01.2015 була звільнена з посади директора Державного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва у зв'язку з закінченням дії контракту від 23.01.2012, суди правомірно вказали про таке.

Так, статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 15.04.2015 керівником Державного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва значиться ОСОБА_6.

А тому, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що в день підписання договору про виконання робіт № 1504-2 від 15.04.2015, ОСОБА_6, згідно відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, була керівником Державного підприємства "Навчально - дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, а отже мала повноваження на укладання вказаного договору та мала право представляти спільні інтереси відповідачів за договором про спільний обробіток земельної ділянки.

Стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" про стягнення з відповідачів 1211,08 грн. інфляційних втрат та 729,24 грн. 3% річних, суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суд від 21.12.2016 у справі №922/3236/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва до Спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030104 символ звітності банку 254) 1653,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець