Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.03.2018 року у справі №5011-28/15641-2012
Постанова ВГСУ від 08.10.2015 року у справі №5011-28/15641-2012
Постанова ВГСУ від 12.02.2015 року у справі №5011-28/15641-2012
Постанова ВГСУ від 28.08.2014 року у справі №5011-28/15641-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 5011-28/15641-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на ухвалу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" господарського суду міста Києва від 15.05.2014

та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2014

у справі№ 5011-28/15641-2012 господарського суду міста Києва за заявою проТовариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" банкрутствоарбітражний керуючийКуліченко М.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Семеняка В.В.ТОВ "Турботабудінвест"Доджанюк О.І.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" (далі - ТОВ "Передмістя 2000") в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999).

Постановою господарського суду міста Києва від 13.06.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турботабудінвест" (далі - ТОВ "Турботабудінвест") звернулося до господарського суду 16.04.2014 зі скаргою на дії ліквідатора арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича, в якій посилаючись на ст.41, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011) просило припинити повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Ліквідатором ТОВ "Передмістя 2000" арбітражним керуючим Лінкевичем О.М. 29.04.2014 подано заяву про припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Передмістя 2000". В судовому засіданні 15.05.2014 арбітражним керуючим Лінкевичем О.М. подано заяву про залишення без розгляду заяви про припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Передмістя 2000".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2014 заяву арбітражного керуючого Лінкевича О.М. про дострокове припинення його повноважень як ліквідатора ТОВ "Передмістя 2000" залишено без розгляду; скаргу ТОВ "Турботабудінвест" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Лінкевича О.М. задоволено; достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Передмістя 2000" арбітражного керуючого Лінкевича О.М.; призначено ліквідатором ТОВ "Передмістя 2000" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича; заяву арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про участь у справі в якості ліквідатора відхилено; заяву арбітражного керуючого Проценка О.П. про участь у справі в якості ліквідатора відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами при винесенні оскаржуваних судових рішень норм процесуального права, зокрема: ст.ст.43, 84, 104 ГПК України. Заявником зазначено, що суди не дослідили всіх обставин справи та безпідставно припинили повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI викладено в новій редакції Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення нової редакції Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013.

При цьому, положення Закону в новій редакції, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду міста Києва від 13.06.2013 боржника визнано банкрутом.

Отже, розгляд цієї справи про банкрутство ТОВ "Передмістя 2000" здійснюється за редакцією Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, яка чинна після 19.01.2013.

Відповідно до ч. 11 ст. 41 Закону дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

До господарського суду міста Києва 16.04.2014 подано скаргу на дії ліквідатора ТОВ "Передмістя 2000" арбітражного керуючого Лінкевича О.М. Скарга мотивована тим, що ліквідатор боржника Лінкевич О.М. діє всупереч норм ст. 41 Закону, внаслідок чого безпідставно затягується процедура банкрутства ТОВ "Передмістя 2000" та погашення кредиторських вимог, чим порушуються права та законні інтереси кредиторів, що є підставою для усунення його від виконання повноважень ліквідатора банкрута.

Частиною 4 ст. 40 Закону передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 41 Закону у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно ч. 2. ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Таким чином, невиконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) повноважень, визначених Законом, може бути підставою для припинення повноважень ліквідатора та призначення нового ліквідатора.

Судами встановлено, що арбітражним керуючим Лінкевичем О.М. з моменту його призначення (13.06.2013) до травня 2014 року не проведено фінансового аналізу банкрута, не вжито заходів, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості, а також не забезпечено проведення зборів кредиторів ТОВ "Передмістя 2000".

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що дії ліквідатора Лінкевича О.М. не відповідають вимогам ч. 2 ст.41, ч.3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, доводи заявника касаційної скарги щодо безпідставного припинення повноважень ліквідатора Лінкевича О.М. не приймаються колегією до уваги з огляду на вищезазначене.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 114 Закону кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 114 Закону під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 114 Закону відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) визначені ст.97 Закону. Частиною 2 ст.114 Закону визначено обставини, які повинен враховувати суд при призначенні розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором.

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду відповідну заяву в порядку ч.2 ст.114 Закону.

Таким чином, право призначати арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) належить суду, який порушив провадження у справі про банкрутство. При цьому суд при виборі кандидатури ліквідатора має враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки, та, враховуючи вимоги ст.43 ГПК України та абз. 7 ч. 1, ч.2 ст. 114 Закону, належним чином обґрунтувати призначення арбітражного керуючого.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду міста Києва надійшли заяви арбітражних керуючих Чупруна Є.В., Проценка О.П., Куліченка М.В. про участь у справі в якості ліквідатора боржника.

Суд першої інстанції, призначаючи ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Куліченка М.В., діяв у межах повноважень, наданих чинним законодавством, відповідно до ст.43 ГПК України,абз. 7 ч. 1, ч.2 ст. 114 Закону встановив, що кандидатура арбітражного керуючого відповідає вимогам ст.ст.97, 114 Закону, він надав свою згоду на призначення його ліквідатором боржника, подав відповідну заяву, має достатній досвід роботи, володіє власним офісним приміщенням, необхідним технічним забезпеченням, автотранспортом, має помічника на постійній основі.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо необґрунтованого призначення судом першої інстанції ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Куліченка М.В. спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо невірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка була чинна до 19.01.2013.

Згідно ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що під час прийняття оскаржуваної ухвали неправильне застосування норм процесуального права не призвело до прийняття невірного рішення судом першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги та загалом її зміст зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 5011-28/15641-2012 залишити в силі.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук