Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 911/2085/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" - Косянчука В.В. (дов. від 11.06.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод

"Теплозвукоізоляція"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

та рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015

у справі №911/2085/14 господарського суду Київської області

за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської

області

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод

"Теплозвукоізоляція"

про стягнення коштів,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (далі УПФУ) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення 669162,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем за період з листопада 2013 року по травень 2014 року коштів відшкодування, а саме: пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 494386,33 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 17144,61 грн., наукових пенсій у сумі 1362,73 грн. та несплаченої розстроченої заборгованості у сумі 156269,04 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2015 (суддя Бабкіна В.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на користь УПФУ у м. Ірпені 669162,71 грн. заборгованості та стягнуто з ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в дохід Державного бюджету України 13383,25 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Копитова О.М. - головуючий, Доманська М.Л., Шипко В.В.) рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" просить скасувати вказані вище рішення суду першої інстанції від 05.03.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 26.05.2015 та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення положень ст.ст. 4-7, 80, 101 ГПК України, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом УПФУ в м.Ірпені Київської області просило стягнути з ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 669162,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені згідно з п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також різниці між сумою пенсій, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача за період з листопада 2013 року по травень 2014 року кошти на відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 494386,33 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 17144,61 грн., наукових пенсій у сумі 1362,73 грн. та несплаченої розстроченої заборгованості у сумі 156269,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", зареєстроване в УПФУ у м. Ірпені Київської області за № 10-30-04-0397 та у відповідності зі ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язане сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2010 порушено провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012 по справі №Б8/180-10 введено процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є страхувальником в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і науко-технічну діяльність", відповідно до якої різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 затверджено порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. За рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від форм власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках. У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Отже, зазначеними вище чинними нормативними актами, передбачений обов'язок відповідача сплатити до Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Судами встановлено, що після порушення справи про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за останнім перед позивачем утворилася заборгованість за період з листопада 2013 року по травень 2014 року в загальній сумі 669162,71 грн., що виникла внаслідок неперерахування коштів відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 494386,33 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 17144,61 грн., наукових пенсій у сумі 1362,73 грн., несплаченої розстроченої заборгованості у сумі 156269,04 грн.

На підставі акту звірки від 18.02.2011 заборгованості ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" зі сплати пільгових пенсій, позивачем прийнято рішення про розстрочення заборгованості зі сплати пільгових пенсій у загальній сумі 164269,04 грн., з яких заборгованість по списку № 1 - 164034,98 грн., заборгованість по списку №2 - 234,06 грн.

Однак, боржником розстрочені суми не сплачувались, у зв'язку з чим 29.11.2013 УПФУ у м. Ірпені Київської області прийнято рішення про скасування рішення про розстрочення № 4 від 18.02.2011 та визначено, що залишок заборгованості несплачених пільговій пенсії по списку № 1 становить 156269,04 грн.

Крім того, наявність заборгованості ПрАТ "Білицький завод "Тепло-звукоізоляція" перед УПФУ у м. Ірпені підтверджується наявними в матеріалах справи засвіченими належним чином копіями корінців повідомлень форми "Ю", які були направлені ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що підтверджується долученим до матеріалів справи відповідними копіями списків згрупованих внутрішніх поштових відправлень та реєстрами відправлених рекомендованих листів; розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2013 року по травень 2014 року; повідомленнями про визначення зобов'язань зі сплати пільгових та наукових пенсій у вищевказаний період; картками особових рахунків (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів перерахування на виконання вищевказаних норм Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" коштів на відшкодування виплачених пенсій за списком № 2 та за списком № 1 та коштів на відшкодування виплачених наукових пенсій, у зв'язку з чим у останнього перед УПФУ у м. Ірпені Київської області виникла заборгованість у сумі 17144,61 грн. та у сумі 494386,33 грн. та сумі 1362,73 грн. відповідно.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем, обґрунтованість позовних вимог, правомірно дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ірпені на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком N 1, Списком №2, та наукових пенсій, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати цих пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що твердження в касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, та, крім того, фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення господарського суду Київської області від 05.03.2015 по справі №911/2085/14 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.