Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 910/22043/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:ОСОБА_4від відповідача:Бідах А.М. - за дов. від 03.06.2013р.від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р.у справі№ 910/22043/13 господарського суду міста Києваза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія"третя особа без самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець ОСОБА_6простягнення 296 768,70 грн. боргу.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" про стягнення 273 700,00 грн. основного боргу, 18 906,47 грн. пені, 4 162,23 грн. відсотків річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю.

Рішення обґрунтовано приписами статей 525, 526, 611, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 16.07.2012р. № 5 стосовно оплати вартості наданих позивачем послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем виконані умови договору від 16.07.2012р. № 5 щодо сплати винагороди пропорційно повернутій сумі боргу за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012р. у справі № 5002-8/2729-2012, а мировою угодою, яка підписана між ТОВ "Комерційна компанія" та ПАТ "Кримзалізобетон", встановлено лише порядок виконання цього рішення та не врегульовано спір між цими особами.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903, 1000 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 43, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що мирова угода, яка підписана між ТОВ "Комерційна компанія" та ПАТ "Кримзалізобетон" і затверджена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013р. у справі № 5002-8/2729-2012, свідчить про врегулювання спору між цими особами та є відповідною підставою для оплати вартості наданих послуг за договором від 16.07.2012р. № 5.

Від ТОВ "Комерційна компанія" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.07.2012р. між суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (виконавець) та ТОВ "Комерційна компанія" (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 5 (далі - договір), предметом якого, згідно пункту 1.1, є надання виконавцем послуг з представництва інтересів замовника у спорі між ним і ВАТ "Кримзалізобетон" про повернення заборгованості за договором від 02.07.2007р. про надання зворотної фінансової допомоги, враховуючи пеню, відсотки та інфляційні, які полягають у наступному: ознайомлення з матеріалами по вказаному спору (підпункт 1.1.1); підготовка необхідних документів (підпункт 1.1.2); прийняття необхідних заходів з представлення інтересів замовника в господарських судах України по вказаній справі (підпункт 1.1.3); прийняття необхідних заходів організаційного характеру (переговори, консультації, представлення інтересів замовника в державним органах та установах) (підпункт 1.1.4); по вказаній справі виконувати іншу роботу в інтересах замовника (підпункт 1.1.5).

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору робота виконавця вважається виконаною згідно з підпунктом 1.1.3 цього договору в день виконання рішення суду на користь замовника та повернення заборгованості за ним, укладення мирової або іншої угоди, які врегулюють даний спір в інтересах замовника, вчинення інших юридично значимих дій, що свідчать про задоволення інтересів замовника згідно предмету цього договору.

У пункті 3.1 договору встановлено, що загальна сума винагороди (гонорару), належна виконавцю за цим договором складає десять процентів від стягуваної суми заборгованості, зазначеної в пункті 1.1 цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що авансова оплата в розмірі 25 000,00 грн. без ПДВ буде проведена протягом трьох днів з дати підписання цього договору та буде розглядатися сторонами як безповоротний аванс, та буде враховуватися при виплаті загальної суми винагороди, передбаченої в пункті 3.1 цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору у випадку настання фактів та подій, передбачених в підпункті 2.1.2 цього договору, замовник сплачує протягом трьох днів винагороду виконавцю або третім особам, яка передбачена в пункті 3.1. даного договору.

У пункті 3.5 договору передбачено, що у випадку зменшення або збільшення суми заборгованості на підставі рішення суду зменшується або збільшується загальна сума винагороди при незмінній процентній ставці, вказаній у пункті 3.1 цього договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012р. у справі № 5002-8/2729-2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р., присуджено до стягнення з ПАТ "Кримзалізобетон" на користь ТОВ "Комерційна компанія" 3 362 000,00 грн. неповернутої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, 280 806,99 грн. трьох процентів річних, 459 557,34 грн. інфляційних, 251 736,64 грн. пені., 64 279,17 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013р. у справі № 5002-8/2729-2012 затверджено мирову угоду, укладену між ПАТ "Кримзалізобетон" та ТОВ "Комерційна компанія" на стадії виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013р. у даній справі, у відповідності до умов якої боржник - ПАТ "Кримзалізобетон" зобов'язалося сплатити стягувачу - ТОВ "Комерційна компанія" суму основного боргу у розмірі 3 362 000,00 грн. на протязі квітня 2013 року - квітня 2016 року, а стягувач, у разі сплати боржником вказаної суми, відмовляється від решти суми заборгованості, а саме: пені у розмірі 251 736,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 459 557,34 грн., трьох процентів річних у розмірі 280 806,99 грн., судового збору у розмірі 64 279,17 грн.

29.04.2013р. між ТОВ "Комерційна компанія" і суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором від 26.07.2012р. № 5, у якому сторони визначили, що передбачені договором роботи виконані, та претензії у замовника відсутні. Сторони погодили, що згідно з підпунктом 2.1.2 статті 2 та статті 3 даного договору винагорода виконавця становить 336 200,00 грн., з яких оплаті підлягає 321 200,00 грн. з урахуванням раніше виплаченого авансу в розмірі 25 000,00 грн. При цьому сторони виходили з того, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013р. у справі № 5002-8/2729-2012 затверджено мирову угоду на стадії виконання та закінчення виконавчого провадження між ПАТ "Кримзалізобетон" та ТОВ "Комерційна компанія", якою останньому передбачена виплата заборгованості у розмірі 3 362 000,00 грн.

Крім того між сторонами були підписані акти від 10.12.2012р. № 1 та від 30.04.2013р. № 2 приймання передачі робіт за договором від 26.07.2012р. № 5, у яких було погоджено, що замовником сплачено виконавцю 25 000,00 грн. авансового платежу та 37 500,00 грн. винагороди за актом приймання-передачі робіт від 29.04.2013р. Також 05.06.2013р. відповідач перерахував на рахунок позивача 10 000,00 грн.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення 273 700,00 грн. основного боргу, 18 906,47 грн. пені, 4 162,23 грн. трьох процентів річних.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013р. між ТОВ "Комерційна компанія" і суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором від 26.07.2012р. № 5.

У вказаному акті сторони визначили, що передбачені договором роботи виконані, та претензії у замовника відсутні. Також сторони погодили, що згідно з підпунктом 2.1.2 статті 2 та статті 3 даного договору винагорода виконавця становить 336 200,00 грн., з яких оплаті підлягає 321 200,00 грн. з урахуванням раніше виплаченого авансу в розмірі 25 000,00 грн. При цьому сторони виходили з того, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013р. у справі № 5002-8/2729-2012 затверджено мирову угоду на стадії виконання та закінчення виконавчого провадження між ПАТ "Кримзалізобетон" та ТОВ "Комерційна компанія", якою останньому передбачена виплата заборгованості у розмірі 3 362 000,00 грн.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у акті від 29.04.2013р. приймання-передачі робіт, який підписаний відповідачем без жодних заперечень та зауважень, сторони підтвердили факт надання позивачем у повному обсязі послуг за договором від 26.07.2012р. № 5 та визнали виникнення у зв'язку з цим у відповідача, згідно з підпунктом 2.1.2 статті 2 і умовами статті 3 цього договору, обов'язку сплатити позивачу винагороду в розмірі 321 200,00 грн.

Відповідачем в порушення умов договору від 26.07.2012р. № 5 винагороду за надані послуги було сплачено позивачу лише в сумі 47 500,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 273 700,00 грн.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 статті 611 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 3.6 договору від 26.07.2012р. № 5 у разі несплати замовником виконавцю робіт у строки, встановлені в пункті 3.3 цього договору, встановлюється неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка нараховується з дати прострочки виплати винагороди та до його повного погашення.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 26.07.2012р. № 5, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим і законним висновком місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача 273 700,00 грн. основного боргу, 18 906,47 грн. пені, 4 162,23 грн. трьох процентів річних.

У свою чергу висновок апеляційної інстанції стосовно відсутності правових підстав для стягнення з відповідача винагороди внаслідок ненастання строку її оплати не відповідає обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на таке.

Так відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору від 26.07.2012р. № 5 укладення мирової або іншої угоди, які врегулюють спір в інтересах замовника, є однією з підстав для визнання робіт виконаними виконавцем, та як наслідок згідно з пунктом 3.3 цього договору є підставою для сплати замовником винагороди останньому.

У даному випадку укладення мирової угоди під час виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012р. у справі № 5002-8/2729-2012, яка підписана ТОВ "Комерційна компанія" та затверджена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013р. у справі № 5002-8/2729-2012, свідчить про фактичне врегулювання спору між ПАТ "Кримзалізобетон" та ТОВ "Комерційна компанія" на стадії виконавчого провадження, що, зокрема, підтверджується й умовами пункту 11 цієї мирової угоди.

Отже, у відповідача з дня затвердження судом мирової угоди виник в силу підпункту 2.1.2 пункту 2.1, пунктів 3.1, 3.3 договору від 26.07.2012р. № 5 обов'язок сплатити протягом трьох днів винагороду позивачеві, чим спростовується висновок апеляційного суду щодо ненастання строку оплати винагороди за цим договором.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. у справі № 910/22043/13 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. у справі № 910/22043/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2 967,70 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк