Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 926/3050/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці (далі - регіональне відділення ФДМУ),

на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017

зі справи № 926/3050/16

за позовом регіонального відділення ФДМУ

до виробничо-комерційної колекторної фірми "Вокзал-Експрес ЛТД", м. Чернівці (далі - Фірма),

про стягнення неустойки в сумі 11 622,94 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ (далі - Товариство).

Судове засідання проведено за участю представників:

регіонального відділення ФДМУ - Палієнка В.О.,

Фірми - Туркевича Р.С.,

Товариства - Пантюшевої Н.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення неустойки в розмірі 11 622, 94 грн. на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 9.3 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.05.2013 №419 (далі - Договір оренди).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 (суддя Дутка В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І. і Желік М.Б.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України регіональне відділення ФДМУ просить: скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; прийняти нове рішення, яким стягнути з Фірми на користь регіонального відділення ФДМУ неустойку в розмірі 11 622, 94 грн. за Договором оренди; стягнути з Фірми на користь регіонального відділення ФДМУ витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову, в сумі 1 378 грн. та апеляційної скарги в сумі 1 515,80 грн. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Фірма заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх неправомірність та "надуманість", і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство у письмових поясненнях щодо касаційної скарги також заперечує проти доводів скаржника і зазначає про відсутність підстав для її задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець) та Фірмою (орендар) укладено Договір оренди, згідно з яким:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю буфету (літ. И) (реєстровий номер 01059900.100092.АААВГ3084; далі - Майно) загальною площею 27,8 кв.м, розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38, що перебуває на балансі ВП "Вокзал станції Чернівці" ДТГО "Львівська залізниця" (пункт 1.1);

- розмір орендної плати за базовий місяць оренди (січень 2013 року) становить (без ПДВ) 2 419,04 грн. (пункт 3.1);

- у разі якщо орендар не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання - передачі, то орендар сплачує орендодавцю неустойку без обмежень будь-якими строками, у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна (пункт 9.3);

- договір укладений строком до 31.12.2013 і діє з 13 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року включно (пункт 10.1);

- реорганізація орендодавця не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника) (пункт 10.6).

Майно передано в оренду за актом приймання-передачі від 13.05.2013 з метою розміщення буфету, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

У подальшому згідно з додатковими договорами від 05.11.2013, від 06.11.2014, від 25.03.2015 термін дії Договору оренди продовжено до 31.07.2015.

Згідно з додатковим договором від 30.06.2015 до Договору оренди продовжено термін дії останнього до 31.12.2015, а саме: з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше, ніж до 31.12.2015.

Оскільки 21.10.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було проведено реєстрацію публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональним відділенням ФДМУ як орендодавцем заявою від 03.11.2015 повідомлено орендаря про припинення Договору оренди із вимогою повернути державне майно балансоутримувачу за актом приймання - передачі.

За актом приймання-передачі від 30.11.2015 орендоване за Договором оренди державне майно повернуто орендарем балансоутримувачу - ДТГО "Львівськазалізниця".

За несвоєчасне повернення Майна, переданого в оренду згідно з Договором оренди, регіональне відділення ФДМУ просило стягнути з Фірми неустойку в розмірі 11 622,94 грн. за період з 21.10.2015 по 30.11.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: у зв'язку зі створенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" та статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" усі права та обов'язки орендодавця за Договором оренди перейшли до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 21.10.2015 регіональне відділення ФДМУ втратило права та обов'язки орендодавця за Договором оренди; позивач не довів і не вказав, у чому полягає порушення його права у зв'язку з несвоєчасним поверненням державного майна, переданого в оренду згідно з Договором оренди.

Причиною спору зі справи стало питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з Фірми на користь регіонального відділення ФДМУ неустойки в сумі 11 622, 94 грн. за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Згідно з приписами ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно, зокрема, до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (частина перша статті 770);

- у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (стаття 785);

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15).

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: пунктом 10.6 Договору оренди сторони передбачили, що реорганізація орендодавця не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника); з 21.10.2015, тобто з моменту створення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у його власність перейшло орендоване майно, а також права і обов'язки орендодавця за договором; 21.10.2015 регіональне відділення ФДМУ втратило права та обов'язки орендодавця за Договором оренди; позивач не довів і не вказав, у чому полягає порушення його права у зв'язку з несвоєчасним поверненням державного майна, переданого в оренду за Договором оренди, - дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у задоволенні позову не спростовують. У касаційній скарзі, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та заперечення здійсненої ними оцінки доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 зі справи № 926/3050/16 залишити без змін, а касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій