Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 927/711/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 06.10.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016у справі№ 927/711/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5провідшкодування шкоди у розмірі 12 059,57 грн.,за участю представників: від позивачаГусєв П.В.від відповідачаОСОБА_4від третьої особиОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12 059,57 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.09.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.10.2016 у справі № 927/711/16 (суддя Фетисова І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду Чернігівської області від 06.10.2016 у справі № 927/711/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.10.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 927/711/16, ПрАТ "СК "Провідна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "СК "Провідна" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.02.2017 о 10 год. 00 хв.

Заслухавши представника позивача, відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.02.2015 року о 07:25 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF 95 XF 430 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ФОП ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_10 та транспортного засобу JEEP GRAND CHEROKEE (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить ОСОБА_11, під керуванням ОСОБА_12, що підтверджується довідкою ВДАІ Козелецького РВ УМВС в Чернігівській області про дорожньо-транспортну пригоду № 57428626.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2311725, транспортний засіб - автомобіль DAF 95 XF 430 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_10, на момент настання страхової події був застрахований позивачем у справі - ПрАТ "СК "Провідна".

Транспортний засіб - автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_12, на момент настання страхової події був застрахований в ПАТ "СК "Країна".

Відповідно до обставин, встановлених Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області у постанові від 20.03.2015 у справі № 740/1174/15, вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5 Вказаною постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі рахунку-фактури від 13.03.2015 № СЧ-1501786, ПАТ "СК "Країна" було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), яка становила 12 059,57 грн.

12.08.2015 ПАТ "СК "Країна" звернулася з позовом до ПрАТ "СК "Провідна" про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 12 059,57 грн.

10.02.2016 позивачем було складено страховий акт № 2300085050, яким визначено до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 12 059,57 грн. та зазначено потерпілого ПАТ "СК "Країна".

Виконуючи свої зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2311725, позивач виплатив ПАТ "СК "Країна" страхове відшкодування в сумі 12 059,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0006080 від 11.02.2016.

На підставі наведеного, 22.04.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про компенсування в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 12 059,57 грн., яка була залишена ФОП ОСОБА_4 без виконання.

На підставі наведеного, ПрАТ "СК "Провідна" звернулось з даним позовом про компенсування в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 12 059,57 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент настання страхової події водій автомобіля DAF 95 XF 430 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_5 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати та користувався зазначеним автомобілем у власних інтересах для перевезення особистого (сімейного) майна, відповідно до поданих заяв, що підтверджується копіями наказів ФОП ОСОБА_4 № 3 від 02.02.2015 та № 2 від 02.02.2015, заявою ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати від 02.02.2015, заявою ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 від 02.02.2015 з проханням надати у власне користування вищезазначений автомобіль та причеп (державний реєстраційний номер НОМЕР_4) в рахунок заробітної плати.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки водій ОСОБА_5 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди хоч і перебував у трудових відносинах з відповідачем, але не виконував свої трудові обов'язки відповідно до трудового договору та не здійснював будь-які доручення відповідача, а використовував застрахований транспортний засіб для власних потреб.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про заміну відповідача на належного, а саме, водія автомобіля DAF 95 XF 430 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) ОСОБА_5, з огляду на те, що належним відповідачем повинна бути фізична особа і такий спір непідвідомчий господарським судам та з врахуванням п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Посилання заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33, пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки як на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (06.02.2015), так і на момент звернення з даним позовом вищезазначені статті діяли в інших редакціях, ніж зазначає ПрАТ "СК "Провідна", тобто, позивач трактує вказані норми на власний розсуд.

Інші твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 та рішення господарського суду Чернігівської області від 06.10.2016 у справі № 927/711/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук