Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 917/668/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Рунівщинської сільської радина рішеннягосподарського суду Полтавської області від 19.06.2014на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014у справі№ 917/668/14за позовомРунівщинської сільської радидоПриватного підприємства "Зоря" Р"простягнення 30860,30 грн. за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Рунівщинська сільська рада звернулась до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Зоря" Р" про стягнення 30860,30 грн. заборгованості згідно угоди про соціально-економічне партнерство від 01.02.2012.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.06.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 у справі №917/668/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2012 року між Рунівщинською сільською радою та Приватним підприємством "Зоря"Р укладено угоду про соціально-економічне партнерство, предметом якої є взаємне партнерство сторін з метою досягнення стабільного соціального та економічного розвитку адміністративної території, створення сприятливих умов діяльності місцевого самоврядування і суб'єкту господарювання, забезпечення спільного впливу на регуляторні, фінансово-економічні і суспільно-політичні процеси в селі (селищі).

Згідно положень п. 2.2. угоди відповідач зобов'язався в межах чинного законодавства і власних можливостей здійснювати благодійну діяльність, яка направлена на оновлення та розвиток об'єктів соціально-економічної та інженерно-транспортної інфраструктури Рунівщинської сільської ради протягом 2012 року в загальній сумі 17634,46 грн.

Відповідно до п. 7.1 дана угода набирає чинності з 01.02.2012 року і діє до кінця звітного року та може бути пролонгована на наступний період в разі відсутності заперечень сторін на протязі останнього місяця до закінчення терміну дії угоди.

Згідно платіжного доручення №397 від 26.04.2012 року відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в розмірі 4408,60 грн. з призначенням платежу: "орендна плата з-но соціал-економ. угоди за 1 кварт. 2012р.". Сторони підтверджують, що вказані кошти були зараховані у якості платежу за спірною угодою від 01.02.2012 року.

Звертаючись до суду з позовом, Рунівщинська сільська рада вказувала на те, що у зв'язку з припиненням відповідачем сплати грошових коштів згідно угоди про соціально-економічне партнерство, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 30860,30 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що майнові зобов'язання, взяті на себе відповідачем за угодою є благодійною діяльністю на користь позивача, яка здійснюється виключно за його бажанням та в межах власних можливостей, що у свою чергу виключає застосування загальних правових норм, які встановлюють господарсько-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 01.02.2012 між сторонами було укладено угоду про соціально-економічне партнерство.

В 2013 році Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області було проведено планову виїзну ревізію виконання бюджету Рунівщинською сільською радою, за результатами якої складено акт та направлено Рунівщинській сільській раді вимогу про усунення порушень. У зв'язку з невиконанням Рунівщинською сільською радою вищевказаної вимоги у встановлений термін Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Рунівщинської сільської ради вчинити певні дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року по справі № 816/3779/13-а позов Державної фінансової інспекції в Полтавській області задоволено повністю, зобов'язано Рунівщинську сільську раду, зокрема, відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими коштами благодійної допомоги, а також стягнути з Приватного підприємства "Зоря" Р" благодійну допомогу в загальному розмірі 17279,98 грн. (в т.ч. в судовому порядку).

Разом з тим, відповідно до положень Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 175 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі укладеної угоди носять добровільний характер, що виключає застосування загальних правових норм, які встановлюють господарсько-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання, а відтак, несплата відповідачем коштів обумовлених угодою від 01.02.2012 року не може бути підставою для стягнення їх в судовому порядку.

Крім того, судами обґрунтовано відхилено посилання позивача на обов'язковість укладення спірної угоди та внесення грошових коштів за цією угодою з огляду на відсутність будь-яких нормативно правових актів, які б давали підстави стверджувати про обов'язковість внесення відповідачем благодійних коштів та порядок обчислення їх розміру, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування щодо обов'язковості укладення угоди між сторонами про участь у комплексному економічному і соціальному розвитку територіальної одиниці.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року та рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рунівщинської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 у справі №917/668/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова