ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 911/4645/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Кондратової І. Д.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 911/4645/15 Господарського суду Київської областіза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД"доДочірнього підприємства "Кюне і Нагель" простягнення 724733,57 грн.та за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Кюне і Нагель" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 619542,02 грн., Іващенко Т. М., Хоменко С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2016 у справі № 911/4645/15 (суддя Горбасенко П. В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто із Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" 437069, 20 грн. вартості втраченого майна та 6556, 04 грн. судового збору. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" 337418, 18 грн. боргу за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014, 140056,55 грн. пені, 105117,32 грн. інфляційних втрат, 36949,97 грн. 15 % річних та 9293,13 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, відповідачем за первісним позовом під час здійснення транспортного експедирування відповідно до договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 втрачено ноутбуки позивача за первісним позовом Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA), у кількості 71 од., загальною вартістю 18318 дол. США, що підтверджується актом прийняття товару за кількістю та якістю № 2611 від 26.11.2014, який підписаний уповноваженими особами позивача за первісним позовом та перевізника у зв'язку з чим позивачу за первісним позовом завдано збитки у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 18318 дол. США, гривневий еквівалент якої станом на 14.12.2015 (дату зазначено у клопотанні про зміну розміру позовних вимог (1 дол. США = 23,860094 грн.) складає 437 069,20 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Позивачем за первісним позовом, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду, що відповідачем за первісним позовом з метою відновлення порушених втратою відповідачем за первісним позовом вказаного товару прав, понесено решту суми витрат, які заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення, а саме: 49469,50 грн. вартості втраченого майна, 41308,81 грн. неотриманого прибутку, 196886,07 грн. додаткових витрат з вимушеного (з вини відповідача) придбання втраченої кількості товару у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 49469,50 грн. вартості втраченого майна, 41308,81 грн. неотриманого прибутку, 196886,07 грн. додаткових витрат з вимушеного (з вини відповідача) придбання втраченої кількості товару є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом у порушення вимог п. 4.2 договору за отримані транспортно-експедиторські послуги не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого борг відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом становить 337418,18 грн. за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014, що підтверджується наявними матеріалами справи, тому зустрічні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 140056,55 грн. пені, 105117,31 грн. інфляційних втрат та 36949,97 грн. 15 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, і відповідно підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15 (у складі колегії суддів: Зеленіна В. О. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Ткаченка Б. О.) рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2016 у справі № 911/4645/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2016 в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15, а справу направити в цій частині на новий розгляд.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарськими судами належним чином не з'ясовано обставин завдання збитків позивачу, неправильно застосовано норми ст.ст. 510, 526, 530, 538, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 225 ГК України.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судами встановлено, що права та обов'язки сторін у справі виникли на підставі договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу

Аналогічні положення містяться у статті 929 ЦК України.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність"

Відповідно до ст. 618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 558 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Судами встановлено, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 вказаного Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, відповідно до переліку послуг, визначеного у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він мав можливість і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Судами встановлено, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" та відповідачем - Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" 10.11.2014 укладено договір транспортного експедирування № КН276FO (далі - договір), відповідно до якого клієнт доручив, а експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Відповідно до п. 2.2 договору узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною договору.

У підпункті 3.2.10 договору сторони домовились, що клієнт зобов'язаний забезпечити належне оформлення товаросупроводжувальних документів при отримання вантажу (або клієнтом або вантажоодержувачем). У разі виявлення нестачі/пошкодження/псування вантажу, клієнт зобов'язаний забезпечити складання акта про виявлені розбіжності при прийомці вантажу щодо кількості/якості/комплектності. Акт повинен бути складений у день прийомки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що рахунки підлягають оплаті протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. Рахунок не може бути виставлений раніше дати виконання перевезення. Датою виконання перевезення вважається дата вивантаження продукції на складі замовника, вказаному в CMR.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.2.1.2., 6.2.4. договору експедитор несе відповідальність за нестачу /пошкодження/ псування вантажу: при міжнародних перевезеннях - відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (КДПВ), 1956 та Протоколу до неї, 1978. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У разі затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У разі затримки клієнтом оплати суми доручення експедитора більш ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедитору суму доручення з урахуванням 15 % річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості (п. 6.3.5. договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 9.1. договору).

Відповідно до підписаної між сторонами заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014 до договору № КН276FO сторонами узгоджено умови та вид перевезення відповідного вантажу, зокрема, ноутбуків, маршрутом Чехія - Дніпропетровськ (Україна) та визначені умови щодо матеріальної відповідальності, а саме: "виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до здачі вантажу вантажоодержувачу. Водій зобов'язаний бути присутнім при завантаженні та вивантаженні, проводити звіряння вантажу за кількістю відповідно вантажним документам, інформувати замовника про виконання роботи".

Експедитором підтверджено прийняття заявки до виконання шляхом проставлення підпису уповноваженого представника та печатки. За умовами договору № КН276FO набула юридичної сили.

Товар, який був предметом перевезення за вказаною заявкою-договором від 17.11.2014 поставлявся позивачу від постачальника - компанії ASBIS Enterpris PLC відповідно до умов договору на поставку товарів № 121114-1 від 12.11.2014.

Відповідно до інвойсу № 34226412 від 19.11.2014 та специфікації від 19.11.2014 до договору на поставку товарів для перевезення надано вантаж, кількістю 2334 од., загальною вартістю 712692 дол. США, в тому числі ноутбуки Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA), у кількості 174 од., за ціною одиниці 258 доларів США, загальною вартістю 44892 дол. США.

На виконання умов договору № КН276FO та заявки-договору від 17.11.2014 експедитором здійснено організацію перевезення вантажу від постачальника ASBIS Enterpris PLC автомобілем АА9676ОС/АА2976ХХ за маршрутом Ricany-Jazlovice (Чехія) - Дніпропетровськ (Україна) з обумовленим пунктом призначення - м. Дніпропетровськ.

Перевезення вантажу здійснювалось за міжнародною автомобільною накладною (CMR) № CZ ASB016969 від 19.11.2014 відповідно до якої вага вантажу (ноутбуків) брутто складала 7432 кг, кількість вантажних місць - 32. Правильність записів у даній накладній та їх перевірку засвідчує особистий підпис уповноваженої особи перевізника (водія) на зазначеній накладній.

Після прибуття автомобіля з вантажем у пункт призначення, під час перевірки вантажу за кількістю та якістю, позивачем виявлено недостачу товару - ноутбуків Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA), у кількості 71 од., загальною вартістю 18318 дол. США.

Факт недостачі вантажу зафіксовано в акті прийняття товару за кількістю та якістю № 2611 від 26.11.2014, який підписаний уповноваженими особами позивача та перевізника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" просить суд стягнути на його користь (з урахуванням клопотання про зміну розміру позовних вимог) 486538,70 грн. вартості втраченого майна, 41308,81 грн. неотриманого прибутку, 196886,07 грн. додаткових витрат з вимушеного (з вини відповідача) придбання втраченої кількості товару.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" подало зустрічну позовну заяву, у якій просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" 619542,02 грн. заборгованості, з яких: 337418,18 грн. боргу за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014, 140056,55 грн. пені, 105117,31 грн. інфляційних втрат та 36949,97 грн. 15 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2015 прийнято до провадження зустрічний позов Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 щодо здійснення оплати за надані послуги.

Судами встановлено, що відповідно до п. 3.2.5. договору клієнт зобов'язаний сплачувати рахунки експедитора (суму доручення) за умовами, передбаченими договором та в розмірі, узгодженому в заявках або додатках про тарифи.

Пунктами 4.1., 4.2. договору сторонами погоджено, що платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта виконуються відповідно до виставленого експедитором рахунку. Сторонами погоджено, що рахунки передані за допомогою факсимільного зв'язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом всіх документів відповідно до п. 3.1.7. договору. Рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку. Рахунок не може бути виставлений раніше дати виконання перевезення. Датою виконання перевезення вважається дата вивантаження продукції на складі замовника, вказаному в CMR.

На виконання договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 відповідно до заявок б/н від 05.01.2015 за маршрутом Стара Пазова, Сербія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 16.01.2015 за маршрутом Ricany-Jazlovice, Чехія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Веление, Словенія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Познань, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 19.02.2015 за маршрутом Веление, Словенія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 13.02.2015 за маршрутом Ricany-Jazlovice, Чехія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 10.02.2015 за маршрутом Стара Пазова, Сербія - м. Дніпропетровськ, Україна, б/н від 20.01.2015 за маршрутом Познань, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, позивачем за зустрічним позовом організовано та належним чином здійснено перевезення вантажу відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується міжнародними автомобільними накладними CMR № 416939, № CZ ASB017686, № 350602, № 0726723, № 452486, № CZ ASB018019, № 452491, № 469614, а також здійснено страхування вантажу, відповідно до умов заявок, що підтверджується додатковими угодами № 1 та № 2 до договору добровільного страхування вантажів № 40-2802-15-00001.

За надані відповідно до договору транспортно-експедиторські послуги позивачем за зустрічним позовом для оплати відповідачу за зустрічним позовом виставлено рахунки на загальну суму 337418,18 грн., а саме: № 187304 від 19.01.2015 на суму 43000 грн., № 187310 від 23.01.2015 на суму 34477,37 грн., № 187391 від 02.02.2015 на суму 43000 грн., № 1873910 від 02.02.2015 на суму 26500 грн., № 187584 від 03.03.2015 на суму 55000 грн., № 187480 від 20.02.2015 на суму 55940,81 грн., № 187583 від 03.03.2015 на суму 53000 грн., № 187355 від 29.01.2015 на суму 26500 грн., які залишилися неоплаченими відповідачем за первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом 24.06.2015 звернувся до відповідача за зустрічним позовом з претензією на суму 337418,18 грн., в якій просить останнього сплатити заборгованість за договором у сумі 337418,18 грн., яку 01.07.2105 отримано представником відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом у порушення вимог п. 4.2. договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 за отримані транспортно-експедиторські послуги не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 становить 337418,18 грн.

Суди дійшли до передчасних висновків, виходячи з наступного.

Судами не з'ясовано, чи складено акт про виявлені розбіжності під час прийому вантажу щодо кількості/якості, комплектності, що передбачено пунктом 3.2.10 договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014; чи складено акти виконаних робіт за фактом виконання доручення, що передбачено пунктом 4.3 вказаного договору.

Судами не з'ясовано, хто несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу за умовами одговору та заявки-договору на транспортне обслуговування від 17.11.2014; хто є одержувачем вантажу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповновстановленими обставинами, ці рішення підлягають скасуванню за передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15 Господарського суду Київської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15 Господарського суду Київської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Кондратова І. Д.