ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 910/8659/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Київської областіна рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 25.06.2014 Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014у справі№ 910/8659/14за позовом до проЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України 2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" 1. Публічного акціонерного товариства "Комбінат Будіндустрії" 2. Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" звернення стягнення на предмет іпотекиза участю прокурора Баклан Н.Ю. та представників сторін:позивача-1: позивача-2: відповідача-1: відповідача-2:не з'явилися Дяченка Є.Г. не з'явилися Мажара О.Є.ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі - ПАТ "АКБ "Київ") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комбінат Будіндустрії" (надалі - ПАТ "Комбінат Будіндустрії") та Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" (надалі - ПАТ "Піастрелла") про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 125 881 814,83 грн у зв'язку з невиконанням ПАТ "Піастрелла" умов договору про відкриття відкличної кредитної лінії № 9/05 від 18.03.2005 зі змінами та доповненнями до нього.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2014 (суддя: Трофименко Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А., Смірнова Л.Г.), відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовим рішеннями, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 257, 266 Цивільного кодексу України, статей 7, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2014 до Вищого господарського суду України від ПАТ "Комбінат Будіндустрії" надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2014 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 1117, 1118 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 1115 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-2, відповідача-2, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.03.2005 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Піастрелла" (позичальник) укладено договір про відкриття відкличної кредитної лінії № 9/05, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію на поповнення оборотних коштів для придбання обладнання та налагоджування виробництва керамічної плитки на підлогу типу "грейс" з лімітом 6 616 740,00 грн, на строк з 18.03.2005 до 18.03.2008 зі сплатою 20 % річних (надалі - кредитний договір).

21.03.2005 з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між Акціонерним комерційним банком "Київ" та ВАТ "Комбінат Будіндустрії" (правонаступником якого є ПАТ "Комбінат Будіндустрії") укладено договір іпотеки, згідно з яким ВАТ "Комбінат Будіндустрії" передало в іпотеку АКБ "Київ" відповідне нерухоме майно.

30.12.2005 також з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між АКБ "Київ", ВАТ "Комбінат Будіндустрії" та ЗАТ "Піастрелла" укладено договір іпотеки, згідно з яким ВАТ "Комбінат Будіндустрії" та ЗАТ "Піастрелла" передали в іпотеку АКБ "Київ" належне їм на праві спільної часткової власності відповідне нерухоме майно.

Господарським судом встановлено, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, між АКБ "Київ" та ЗАТ "Піастрелла" укладено додаткові угоди до кредитного договору, що змінювали та/або доповнювали окремі умови договору, зокрема: додатковою угодою № 23 від 17.03.2008 сторони домовилися встановити строк погашення кредиту до 19.03.2010 та визначили повернення кредиту згідно з графіком (також до 19.03.2010); додатковою угодою № 29 від 16.11.2012 підпункт 6.4 пункту 6.4 кредитного договору викладено в іншій редакції, а саме: усі спори, що виникають з цього договору, зокрема строк позовної давності, у межах якого сторона може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту та/або процентів (відсотків) за користування ним, встановлено тривалістю у 5 (п'ять) років.

За висновком суду першої інстанції, указаним пунктом кредитного договору сторони домовились збільшити загальну позовну давність до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, що відповідає вимогам статті 259 ЦК України.

У зв'язку з невиконанням ПАТ "Піастрелла" своїх зобов'язань за кредитним договором 15.01.2010 банк звернувся до відповідачів з вимогою про усунення порушень за вказаним кредитним договором; зазначив також про те, що у випадку залишення без задоволення цієї вимоги банк розпочне звернення стягнення на предмети іпотек за договорами від 21.03.2005 та від 30.12.2005. Проте ПАТ "Піастрелла" вказану вимогу позивача-2 не задовольнило.

Господарським судом також встановлено, що за рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013, у справі № 4/261 з ПАТ "Піастрелла" на користь ПАТ "АКБ "Київ" стягнуто 55 800 000,00 грн кредиту, 15 319 680,06 грн простроченої заборгованості по процентам, 407 416,44 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 111 854,65 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

03.03.2014 банк повторно листами звернувся до відповідачів про усунення порушень за кредитним договором.

З позовом у даній справі заступник прокурора звернувся 08.05.2014.

Відповідачами на підставі частини 4 статті 267 ЦК України заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмети іпотек.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що саме з 15.01.2010 (звернення банку до відповідачів з вимогою про усунення порушень за кредитним договором) у позивачів виникло право звернути стягнення на предмети іпотек для задоволення своїх вимог за кредитним договором. З цієї дати почався перебіг позовної давності щодо звернення стягнення на предмети іпотек. Пред'явлення позивачами позову до відповідача - ПАТ "Піастрелла" про стягнення боргу за кредитним договором (господарська справа № 4/261) не впливає на перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмети іпотек. З огляду на зазначене суд не прийняв до уваги заперечення прокурора з приводу переривання позовної давності.

З урахуванням викладеного та посилаючись на приписи статей 257, 260, 261, 266, 267, 589, 590 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності, відсутність підстав для задоволення позову прокурора щодо звернення стягнення на предмети іпотек.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним, оскільки не було враховано наступне.

Відповідно до статей 546, 572 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава, у силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Указане кореспондується зі статтею 28 Закону України "Про заставу".

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" також передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Такі самі умови відображено і в договорах іпотек від 21.03.2005 та 30.12.2005 (пункти 6.2 договорів).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 134цс14.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Отже, сплив позовної давності за основним зобов'язанням впливає на сплив позовної давності за додатковим зобов'язанням.

За позовом у даній справі позовна давність як до основної, так і до додаткової вимоги (звернення стягнення на предмети іпотек) не спливла.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції не з'ясовано дійсних обставин, з якими закон пов'язує застосування позовної давності (від якої дати починається відлік строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу), чим припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний господарський суд виправив указані порушення суду першої інстанції, проте, припустився порушень інших норм процесуального права, зазначивши про неможливість самостійного визначення прокурором способу захисту за договорами іпотек. Указане спростовується матеріалами справи та позовні вимоги прокурора не оспорюються іпотекодержателем.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми процесуального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області у справі № 910/8659/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 910/8659/14 скасувати.

Справу № 910/8659/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк